Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 302/399/18
провадження № 61-6131 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач -Лісковецький навчально-виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад I-II ступенів - дошкільний навчальний заклад",
третя особа - відділ освіти Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08 червня 2018 року у складі судді Гайдура А. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Куштана Б. П., Джуги С. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лісковецького навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад I-II ступенів - дошкільний навчальний заклад" (далі - Лісковецький НВК "ЗНЗ I-II ступенів - ДНЗ") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У травні 2018 року вона подала до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просила також визнати незаконним та скасувати наказ Лісковецького НВК "ЗНЗ I-II ступенів - ДНЗ" від 23 серпня 2016 року № 23-К "Про призначення ОСОБА_1 " в частині щодо строковості трудового договору.
Позовна заява мотивована тим, що вона працювала у Лісковецькому НВК "ЗНЗ I-II ступенів - ДНЗ" на посаді кухаря за безстроковим трудовим договором. На початку червня 2017 року директор Лісковецького НВК "ЗНЗ I-II ступенів - ДНЗ" відсторонив її від роботи без повідомлення підстави відсторонення.
З червня 2017 року вона періодично зверталася до відповідача з вимогою допустити її до роботи, на що отримувала відповідь, що треба почекати.
30 березня 2018 року вона звернулася з письмовою заявою про повідомлення їй причини звільнення, на яку 30 травня 2018 року отримала відповідь, що її звільнено з роботи на підставі наказу від 30 травня 2017 року № 10-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", а саме звільнено з роботи кухаря Лісковецького НВК "ЗНЗ I-II ступенів - ДНЗ" з 31 травня 2017 року у зв`язку із закінченням дії строкового договору згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Вважала, що її звільнення є незаконним, оскільки працювала на посаді кухаря за безстроковим договором. При цьому, роботодавець не видав їй у день звільнення копію наказу про звільнення, трудову книжку та не виплатив належні при звільненні кошти.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із тих підстав, що вимоги позивачки є необґрунтованими та безпідставними, а також нею пропущено строки звернення до суду, передбачених статтею 233 КЗпП України, й поновити цей строк не просить.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Міжгірського районного суду від 08 червня 2018 року - без змін. Виключено із мотивувальної частини рішення вказівку суду про відмову у позові за пропуском строку звернення до суду.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції зазначив, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, оскільки ОСОБА_1 було призначено кухарем їдальні Лісковецького НВК "ЗНЗ I-II ступенів - ДНЗ" на 2016-2017 навчальний рік, тобто за сумісництвом. Отже оскільки строк трудового договору закінчився 31 травня 2017 року, позивача було правомірно звільнено посади, яка була тимчасовою, згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Також вказав, що суд помилково послався в судовому рішенні на пропуск строку для звернення до суду, оскільки питання дотримання строків звернення до суду має правове значення лише у разі обґрунтованості позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08 червня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 302/399/18 та витребувано її матеріали з Міжгірського районного суду Закарпатської області.
У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно не з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дійшли помилкових висновків, які не підтверджені доказами.
Зазначила, що 23 серпня 2016 року за її усною заявою укладено безстроковий трудовий договір про виконання обов`язків за сумісництвом на посаді кухаря з оплатою праці у розмірі 0,5 ставки. Копії наказу про призначення її на посаду кухаря не отримувала та з його текстом її не ознайомлювали.
У червні 2017 року директор начального закладу відсторонив її від роботи без повідомлення строку такого відсторонення. Будь-якого строкового трудового договору з відповідачем не укладала та згоду на укладення такого договору не надавала.
Судами не розглянуто її клопотання про встановлення необхідних для правильного вирішення справи обставин.
У наказі про звільнення з посади кухаря відповідачем не вказано конкретну дату закінчення навчального року, як підставу закінчення строкового трудового договору.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працювала у Лісковецькому НВК "ЗНЗ I-II ступенів - ДНЗ" на посаді сторожа з 30 серпня 2013 року по 15 квітня 2018 року по безстроковому трудовому договору на основному місці роботи з оплатою в розмірі однієї ставки.
Згідно наказу директора Лісковецького НВК "ЗНЗ I-II ступенів - ДНЗ" від 23 серпня 2016 року № 23-к ОСОБА_1 було призначено кухарем їдальні Лісковецького НВК "ЗНЗ I-II ступенів - ДНЗ" на 2016-2017 навчальний рік з доплатою їй 0,5 ставки (а. с. 25).
Наказом директора Лісковецького НВК "ЗНЗ I-II ступенів - ДНЗ" від 30 травня 2017 року № 10-к "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено з посади кухаря Лісковецького НВК "ЗНЗ I-II ступенів - ДНЗ"ОСОБА_1 з 31 травня 2017 року згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору (а. с. 31-33).