П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 490/9419/17
Провадження № 11-362апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу релігійної громади Української православної церкви (далі - Релігійна громада) на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2018 року (суддя Гуденко О. А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року (судді Градовський Ю. М., Крусян А. В., Яковлєв О. В.) у справі № 490/9419/17 за позовом Обласної громадської організації "Миколаївська громадська рада" (далі - ОГО "Миколаївська громадська рада") до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - Виконком), Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (далі - Департамент), треті особи: Релігійна громада, Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області (далі - Управління), про визнання незаконним і скасування рішення та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У жовтні 2017 року ОГО "Миколаївська громадська рада" звернулася до суду з позовом до Виконкому та Департаменту про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора Миколаївського міського управління юстиції Тумиловича Олександра Вікторовича (далі - Держреєстратор) від 31 березня 2016 року за індексним номером 29027985 про державну реєстрацію за Релігійною громадою права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 5000 кв. м, розташованою за адресою: м. Миколаїв, просп. Богоявленський, 328/3 (далі - спірна земельна ділянка).
2. Позов мотивовано тим, що на час прийняття Держреєстратором оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не існувало затвердженого плану зонування території м. Миколаєва, а також не були проведені громадські слухання щодо передачі Релігійній громаді в постійне користування спірної земельної ділянки, а відтак Держреєстратор порушив вимоги Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV), оскільки подані для державної реєстрації документи не були належним чином перевірені, не встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Центральний районний суд м. Миколаєва рішенням від 17 жовтня 2018 року позовні вимоги ОГО "Миколаївська громадська рада" задовольнив.
4. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 січня 2019 року залишив без змін рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2018 року.
5. Судові рішення мотивовано тим, що у Держреєстратора не було підстав для проведення державної реєстрації за Релігійною громадою права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі рішення Миколаївської міської ради (далі - Міськрада) від 17 березня 2016 року № 3/39, оскільки не було виконано умов, необхідних для набрання чинності вказаним рішенням Міськради, яким вирішено передати Релігійній громаді спірну земельну ділянку для будівництва та подальшого обслуговування храму.
6. Розглядаючи позовні вимоги ОГО "Миколаївська громадська рада" по суті,суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
7. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Релігійна громада в касаційній скарзі зазначила, що вони прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
8. На думку скаржника, суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил предметної юрисдикції, встановлених статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та не застосував пункт 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, який підлягав застосуванню, а суд апеляційної інстанції проігнорував указані норми процесуального закону та правові висновки Великої Палати Верховного Суду.
9. Скаржник також зазначив, що предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення Держреєстратора як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо порушення прав певних осіб (або прав позивача) третьою особою на користування земельною ділянкою, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. При цьому ані позивач, ані суди попередніх інстанцій не навели посилань на те, які саме права ОГО "Миколаївська громадська рада" були порушені оскаржуваним рішенням Держреєстратора.
10. Крім того, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності Релігійної громади, яка не була повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання, та безпідставно не застосував вимоги частини другої статті 99, статтю 100 КАC України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) щодо залишення позову без розгляду у зв`язку з пропущенням строків звернення до суду.
11. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження в адміністративній справі.
Позиція інших учасників справи
12. На час розгляду справи судом касаційної інстанції інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надіслали.
Рух касаційної скарги
13. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 березня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 03 квітня 2019 року справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
14. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 квітня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників згідно з пунктом 1 частини першої статті 345 КАС України з огляду на те, що у справі відсутні клопотання її учасників про розгляд справи за їх участю, а характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін у судовому засіданні.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
15. 17 березня 2016 року Міськрада прийняла рішення № 3/39, відповідно до якого вирішила надати Релігійній громаді в постійне користування спірну земельну ділянку для будівництва та подальшого обслуговування храму (пункт 1.2 рішення).
16. Згідно з пунктами 1.3 і 1.4 вказаного рішення Міськради пункт 1.2 цього рішення набуває чинності з моменту затвердження Міськрадою плану зонування території міста Миколаєва та після погодження передачі Релігійній громаді в постійне користування спірної земельної ділянки на громадських слуханнях.
17. 31 березня 2016 року Держреєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 29027985, яким зареєстрував за Релігійною громадою право постійного користування спірною земельною ділянкою.
18. Вважаючи рішення Держреєстратора від 31 березня 2016 року незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
19. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
20. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.