ВЕРХОВНИЙ
СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/300/19
Провадження № 11-695заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року (суддя Уханенко С. А.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання постанови протиправною і нечинною, визнання дій протиправними,
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. 19 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з позовом, у якому просив визнати протиправною і нечинною Постанову Верховної Ради України від 04 жовтня 2018 року № 2589-VIII "Про схвалення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі також - Постанова № 2589-VIII), а також визнати протиправними дії щодо прийняття зазначеної Постанови.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова Верховної Ради України є нормативно-правовим актом, який порушує його право як телеглядача і радіослухача на отримання інформації, оскільки цією Постановою застосовано санкції щодо 7 загальновідомих приватних юридичних осіб - телерадіоорганізацій, що здійснюють господарську діяльність у сфері надання послуг телебачення та радіомовлення, які приймаються та споживаються необмеженою кількістю осіб на всій території України.
Позивач зауважив, що санкції, застосовані Постановою № 2589-VIII є протиправними та безпідставними, оскільки зазначені у цій Постанові юридичні особи не можуть бути об`єктом їх застосування.
Водночас позивач вважає, що, надаючи зазначеною Постановою рекомендації Раді національної безпеки і оборони України про прийняття рішення щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо юридичних осіб, Верховна Рада України вийшла за межі своїх повноважень, оскільки Конституцією і законами України їй не надано повноважень щодо внесення рекомендацій з приводу застосування санкцій до телерадіоорганізацій.
3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 03 червня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху з підстав невідповідності її вимогам статей 160 і 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали.
4. Ухвалою від 25 червня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачеві у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк.
5. Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави неправильного застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року, а справу направити для продовження розгляду по суті до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
6. Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 08 та 11 серпня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України на 11 вересня 2019 року.
7. 27 серпня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду від Верховної Ради України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року - без змін.
Висновки суду першої інстанції
8.Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви.
9. Водночас стосовно наданих ОСОБА_1 доповнень до позовної заяви, наданих на виконання ухвали від 03 червня 2019 року про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції зауважив, що подана на виправлення позовна заява ОСОБА_1 за змістом не відрізняється від первинної позовної заяви і містить ті ж самі недоліки.
10. При цьому суд першої інстанції наголосив на тому, що в ухвалі від 03 червня 2019 року позивачу було роз`яснено, що за своєю правовою природою оскаржувана ним Постанова № 2589-VIII є індивідуальним актом, оскільки стосується прав та інтересів визначених у ній осіб і вичерпує свою дію фактом її виконання.
Доводи сторін
11. На обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2019 року, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню для продовження розгляду до Верховного Суду як суду першої інстанції у зв`язку з: неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків суду обставинам справи; неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
12. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції неправильно відніс Постанову № 2589-VIII до індивідуальних актів, у той час як вона є нормативно-правовим актом,який відповідно до частини третьої статті 264 КАС України може бути оскаржено протягом всього строку його чинності.
13. Також скаржник зазначає, що на порушення статті 242 КАС України судом першої інстанції не було враховано висновків, висловлених у постанові Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 712/8985/17 (провадження № 9901/49333/18).
14. Обґрунтовуючи право на оскарження спірної Постанови № 2589-VIII, скаржник зазначає, що він як глядач телебачення та радіослухач є споживачем інформаційних послуг юридичних осіб, зазначених у цій Постанові, а тому є суб`єктом правовідносин у сфері телебачення та радіомовлення, у яких її застосовано.
15. З посиланням на коментовану норму частини другої статті 264 КАС України скаржник зазначає, що у цьому випадку особа (позивач) повинна довести те, що вона є суб`єктом відповідних правовідносин, на які поширюється дія цього акта. Суд не може давати оцінку таким обставинам при відкритті провадження в адміністративній справі, а тому не має права відмовити у відкритті провадження у справі чи повернути позовну заяву, якщо особа своє звернення обґрунтовує необхідністю захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
16. Скаржник акцентує увагу Великої Палати Верховного Суду на тому, що Постанова № 2589-VIII порушує його право на вільне одержання інформації, прийняття програм цих телерадіокомпаній, оскільки на підставі зазначеної Постанови до них застосовані санкції, зокрема, анулювання або зупинення ліцензії та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення діяльності, заборона користування радіочастотним ресурсом України, обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування. Застосування цих санкцій одразу призведе до припинення діяльності цих телерадіоорганізацій.
17. Також скаржник зауважує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в оскаржуваній ухвалі (в резолютивній її частині) незаконно зазначив, що ця ухвала не підлягає оскарженню.
18. У відзиві на апеляційну скаргу Верховна Рада України звертає увагу на те, що ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року прийнята відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.
19. Окремо Верховна Рада України наголошує на тому, що Постанова № 2589-VIII є не нормативно-правовим актом, а індивідуальним, тобто не містить норм права, а лише індивідуально-конкретний чи індивідуально-правозастосовуючий припис. Такі правові акти породжують права й обов`язки лише у того суб`єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), якому він адресований.
Оцінка Великої Палати Верховного Суду
20. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в апеляційній скарзі й у відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
21.Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
22.Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
23. Форма та зміст позовної заяви закріплені у статті 160 КАС України.