У Х В А Л А
10 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/292/19
Провадження № 11-543заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
представників скаржника - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - Білопольської Н. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви представника скаржника - ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т. О., Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. від участі в розгляді справи № 9901/292/19 за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
27 травня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшов позов ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), в якому позивачка просила визнати протиправною бездіяльність Комісії, що полягає у непризначенні та непроведенні в межах кваліфікаційного оцінювання співбесіди з нею та зобов`язати відповідача призначити та провести в межах кваліфікаційного оцінювання співбесіду.
Одночасно з позовною заявою ОСОБА_3 подано клопотання про забезпечення позову (з урахуванням уточнень від 30 травня 2019 року) шляхом:
1) заборони ОСОБА_4, Остапцю Сергію Леонідовичу, голові Державної судової адміністрації Холоднюку Зеновію Васильовичу, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини Денисовій Людмилі Леонтіївні та будь-які іншим особам чинити перешкоди у виконанні:
а) Козьяковим Сергієм Юрійовичем - повноважень члена та голови ВККС;
b) Щоткою Станіславом Олексійовичем - повноважень члена і заступника голови ВККС;
с) Весельською Тетяною Федорівною, Заріцькою Анастасією Олексіївною, Макарчуком Михайлом Андрійовичем, Мішиним Миколою Івановичем, Тітовим Юрієм Георгійовичем, Устименко Валентиною Євгенівною - повноважень членів ВККС;
2) Зупинити дію наказу голови Державної судової адміністрації Холоднюка Зеновія Васильовича від 06 травня 2019 року № 156/к про призначення Остапця Сергія Леонідовича членом ВККС;
3) зупинити дію наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни від 04 квітня 2019 року № 191/к про призначення Сіроша Миколи Васильовича членом ВККС;
4) зобов`язати членів ВККС, а саме: Козьякова Сергія Юрійовича, Макарчука Михайла Андрійовича, Бутенка Володимира Івановича, Весельську Тетяну Федорівну, Гладія Степана Васильовича, Заріцьку Анастасію Олексіївну, Лукаша Тараса Валерійовича, Щотку Станіслава Олексійовича, Устименко Валентину Євгенівну, Козлова Андрія Георгійовича, Луцюка Павла Сергійовича, Мішина Миколу Івановича, Прилипка Сергія Миколайовича, Тітова Юрія Георгійовича, Шилову Тетяну Семенівну виконувати свої функції, передбачені Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до цього Закону.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року клопотання ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено членам ВККС Козьякову Сергію Юрійовичу, Макарчуку Михайлу Андрійовичу, Бутенку Володимиру Івановичу, Весельській Тетяні Федорівні, Гладію Степану Васильовичу, Заріцькій Анастасії Олексіївні, Лукашу Тарасу Валерійовичу, Щотці Станіславу Олексійовичу, Устименко Валентині Євгенівні, Козлову Андрію Георгійовичу, Луцюку Павлу Сергійовичу, Мішину Миколі Івановичу, Прилипку Сергію Миколайовичу, Тітову Юрію Георгійовичу, Шиловій Тетяні Семенівні протягом строку, визначеного Законом України "Про судоустрій та статус суддів" в редакції, яка діяла на час їх обрання (призначення) на термін їх обрання (призначення), ухилятися від здійснення ними повноважень відповідно до норм цього Закону.
У задоволенні іншої частини вимог клопотання про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 05 червня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 червня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року і призначила справу до розгляду в судовому засіданні на 10 вересня 2019 року.
09 вересня 2019 року від ОСОБА_1 до Великої Палати Верховного Суду надійшли заяви про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т. О., Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. від участі в розгляді справи № 9901/292/19.
Як на підставу для відводу суддів ОСОБА_1 послався на пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів.
На обґрунтування вказаної підстави ОСОБА_1 зазначив, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Мікалефф проти Мальти" (пункт 93) існування неупередженості повинно бути визначено, зокрема, за об`єктивним тестом, відповідно до якого встановлюється, чи суд, а також, серед іншого, його структура забезпечили відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно неупередженості суду.
Заявник посилається також на практику ЄСПЛ, за якою "суд" розглядається як такий, що завжди має бути заснований на законних підставах, оскільки у протилежному випадку він не буде володіти легітимністю, що є необхідною ознакою для розгляду справ у демократичному суспільстві ("Лавентс проти Латвії", пункт 81). "Закон" у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), таким чином, включає не лише законодавство щодо заснування і компетенцію судових органів, а також будь-яке інше положення національного законодавства, яке в разі його порушення спричинило б незаконну участь одного чи більше суддів у розгляді справи ("ДМД Груп, А.С. проти Словаччини", пункт 59).
ОСОБА_1 зазначив, що у процесі призначення суддів Верховного Суду не було дотримано верховенства права з точки зору дотримання вимог законодавства членами ВККС Козловим Андрієм Георгійовичем та Лукашем Тарасом Валерійовичем під час здійснення ними повноважень, що ставить під сумнів справедливість призначення суддів, рішення відносно яких були прийняті, в тому числі, за їх участю. Стверджує, що суддя Верховного Суду не може відповідати принципам неупередженості, зокрема за об`єктивним критерієм, та принципам справедливості, оскільки призначення суддів відбулося за участю цих членів ВККС, які не відповідали вимогам закону.
Щодо члена ВККС Козлова А. Г. заявник вказує на невідповідність вимогам Закону України "Про судоустрій та статус суддів" стажу його професійної діяльності, відсутність відомостей про нього як адвоката у Єдиному реєстрі адвокатів України (далі - ЄРАУ), а також на невідповідність цього члена ВККСУ вимогам закону, оскільки станом на момент надання рекомендацій та призначення на посади суддів Верховного Суду він не підтвердив належним чином необхідний стаж професійної діяльності, оскільки відомості про нього як про адвоката відсутні в ЄРАУ.
Стосовно члена ВККС Лукаша Т. В. заявник посилається на невідповідність цього члена ВККС вимогам закону, оскільки станом на момент надання рекомендацій та призначення на посади суддів Верховного Суду він не зупинив своєї адвокатської діяльності.
Тому, на думку ОСОБА_1, судді Великої Палати Верховного Суду не можуть відповідати принципам неупередженості, зокрема за об`єктивним критерієм, та принципам справедливості.
Перевіривши наведені ОСОБА_1 доводи на обґрунтування заяв про відвід суддів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Частинами першою, п`ятою та шостою статті 125 Основного Закону встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
ЄСПЛ у пункті 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" наголосив на тому, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі "Занд проти Австрії" (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".