Постанова
іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 323/3000/18
провадження № 51-3426км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Дронової І.С.,
захисника Паскала П. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Паскала Павла Михайловича на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2019 року про повернення його апеляційної скарги на вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі -КК), та призначено їм кожному покарання у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн.
Судом вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись із вироком, захисник Паскал П. М. подав апеляційну скаргу, в якій він просив вирок суду скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закрити за реабілітуючими ознаками, передбаченими ч. 2 ст. 284 та ст. 417 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 07 червня 2019 року залишив указану апеляційну скаргу без руху, мотивуючи, що вона не відповідає вимогам статті 396 КПК. Суд зазначив, що захисником некоректно та суперечливо було висловлено свої вимоги до суду апеляційної інстанції, які не узгоджуються з вимогами кримінального процесуального законодавства (зокрема обставини, зазначені в ч. 2 ст. 284 КПК, не є реабілітуючими) та надавши апелянту триденний термін для усунення недоліків.
На виконання цієї ухвали захисник Паскал П. М. подав нову апеляційну скаргу.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 21 червня 2019 року повернув скаргу захиснику Паскалу П. М . через не усунення ним недоліків, указаних в ухвалі цього суду від 07 червня 2019 року, оскільки вимоги в апеляційній скарзі не узгоджувалися з нормами статтей 417 та 420 КПК, так як останній просив скасувати вирок суду першої інстанції щодоОСОБА_1 та ОСОБА_2 іпостановити виправдувальний вирок,на підставі п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК, а також провадження у справі закрити.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник, покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суть доводів, викладених у скарзі, зводиться до того, що подана ним апеляційна скарга в інтересах обвинувачених відповідає вимогам ст. 396 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Запереченьна касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.
У судовому засіданні захисник Паскал П. М. просив задовольнити його касаційну скаргу, прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та офіційного тлумачення відповідних правових норм, наведеного у Рішенні Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій. Однією з таких засад є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.