Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
місто Київ
справа № 757/16914/17
провадження № 61-32645св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2017 року у складі судді Остапчук Т. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Невідомої Т. О., Пікуль І. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у березні 2017 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі Ѕ частини усіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до суду й до досягнення дитиною повноліття.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що з 21 липня 2010 року перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружжя припинило спільно проживати однією сім`єю. Дитина проживає разом із матір`ю та знаходиться на її повному утриманні. Відповідач про сина матеріально не піклується, хоча має можливість надавати допомогу, дитина потребує додаткових витрат та її утримання.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що бере участь у вихованні дитини та у витратах на лікування, не заперечував проти стягнення аліментів у розмірі ј частини всіх видів його заробітку, починаючи з 01 травня 2017 року.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 серпня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дати подання позову, тобто з 24 березня 2017 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що відповідач ухиляється від виконання ним обов`язку, не надає грошові кошти на утримання дитини, тому позов у частині стягнення з відповідача аліментів є доведеним та підлягає задоволенню. Відхиляючи доводи відповідача щодо стягнення аліментів з 01 травня 2017 року, суд керувався положеннями частини першої статті 191 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Під час визначення розміру аліментів суд враховував матеріальне становище відповідача, який є працездатною особою, працює, отримує регулярний стабільний дохід, а також факт часткового визнання позову відповідачем. Щодо вимог позову про стягнення додаткових витрат суд дійшов висновку, що позивач не позбавлена права звернення до суду про стягнення додаткових витрат на утримання дитини та на своє утримання.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що відповідач в суді апеляційної інстанції надав докази, що він бере участь у витратах на утримання та лікування сина. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач вправі в іншому цивільному провадженні заявити вимоги про стягнення додаткових витрат на утримання і лікування дитини.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій засобами поштового зв`язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у вересні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 серпня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі Ѕ частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача до досягнення сином повноліття.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Визначений судом першої інстанції розмір аліментів, на її переконання, не обґрунтований та такий, що не відповідає потребам малолітньої дитини, оскільки не враховано стан здоров`я та матеріальне становище дитини, відсутність у платника аліментів інших утриманців, не враховано матеріальне становище сторін. Заявниця вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення статей 182, 185 СК України, оскільки вона не просила стягувати з відповідача додаткові витрати на утримання дитини, а аліменти з врахуванням стану здоров`я дитини.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 у вересні 2017 року подав заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 та просив відхилити її, посилаючись на те, що вимоги позивача про необхідність стягнення додаткових витрат можуть бути предметом позову в іншому провадженні.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у червні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, а касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На час пред`явлення позову та розгляду справи судом першої інстанції сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що був укладений 21 липня 2010 року, проте проживали окремо, дитина проживає із матір`ю та перебуває на її утриманні.