Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 180/1231/17
провадження № 61-3179св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Марганецької міської ради Дніпропетровської області, Служба у справах дітей Нікопольської міської ради Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Марганецької міської ради Дніпропетровської області, Служба у справах дітей Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї та ОСОБА_2 народилася дочка - ОСОБА_3
15 листопада 2016 року між нею та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб.
Сім`я проживала у будинку матері ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на АДРЕСА_1 .
На вимогу відповідача вона змушена була працювати. Догляд за малолітньою ОСОБА_3 здійснювала мати відповідача.
16 травня 2017 року відповідач привіз усі її особисті речі на роботу та повідомив, що має намір розірвати з нею шлюб, доньку вона більше не побачить, оскільки дитина залишається проживати з ним.
На підставі викладеного та з урахуванням доповнення до позовної заяви (а. с. 152) просила суд визначити місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов`язати ОСОБА_2 повернути їй дитину та після ухвалення рішення у справі встановити перехідний період проживання дитини: перший тиждень після ухвалення рішення у справі дитина проживає по парним числам з матір`ю, а по непарним - з батьком.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятій резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року (далі - Декларація прав дитини), проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. При цьому під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларація прав дитини слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків. У своєму рішенні "М.С. проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) указує на те, що при розгляді таких категорій справ національні суди повинні досліджувати та враховувати всі обставини, що мають значення у справі та можуть впливати на нормальний розвиток дитини. Одного лише посилання на те, що дитина повинна проживати з матір`ю, - не достатньо для прийняття вмотивованого та обґрунтованого рішення. Суд першої інстанції виходив із того, що що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братися до уваги. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відмову у позові ОСОБА_1, оскільки зазначені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не враховують інтереси дитини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з її матір`ю ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_2 .
У іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір`ю та розлучення дитини із матір`ю. ОСОБА_1 працює без оформлення в цеху переробки курячого м`яса Нікопольського м`ясокомбінату, вона має позитивні характеристики з місця проживання, на обліку у лікаря-нарколога та у психіатра не перебуває. Житлово-побутові умови проживання дитини за адресою матері є задовільними. А тому висновки суду про доцільність проживання дитини з батьком є безпідставними. Крім того, посилання суду першої інстанції на лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо окремих питань судової практики у справах про визначення місця проживання дитини, яким було роз`яснено, що при прийнятті рішень в таких категоріях справ потрібно враховувати практику ЄСПЛ, а також не забувати про те, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги. Цей інформаційний лист пов`язаний з прийняттям рішення Європейського суду з прав людини у справі "М.С. проти України". У своєму рішенні ЄСПЛ вказує на те, що при розгляді даних категорій справ національні суди повинні досліджувати та враховувати всі обставини, що мають значення у справі та можуть впливати на нормальний розвиток дитини. Одного лише посилання на те, що дитина повинна проживати з матір`ю не достатньо для прийняття вмотивованого та обґрунтованого рішення, оскільки Декларацією прав дитини регламентуються виняткові обставини, коли дитина може бути розлучена з матір`ю. На рівні національного законодавства встановлено перелік обставин, за наявності яких малолітню дитину не можуть передати для проживання разом з матір`ю. Такими є: відсутність у матері самостійного доходу; зловживання матір`ю спиртними напоями або наркотичними речовинами; аморальна поведінка матері, яка може зашкодити розвиткові дитини. Проте таких обставин судом першої інстанції не було встановлено. Висновки суду першої інстанції про те, що позивач ставиться байдуже до власної дитини, є необґрунтованими, оскільки ці обставини повідомляє лише відповідач, проте вони нічим не підтверджуються, а отже не можуть бути підставою для розлучення матері із донькою. Враховуючи вік дитини, якій на час розгляду справи в апеляційному суді виповнилось лише повних два роки, та інтереси дитини, колегія суддів задовольнила позовні вимоги ОСОБА_1 та визначила місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з її матір`ю ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 . Щодо позовних вимог про встановлення перехідного періоду для вирішення питання про передачу дитини від батька до матері, колегія суддів визнала їх необґрунтованими, оскільки ці питання не належать до судового захисту та вирішуються сторонами добровільно на власний розсуд, водночас ці питання належать до порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, але в цій справі такі позовні вимоги не розглядалися, у зв`язку з чим ці позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У лютому 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята всупереч правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14?327цс18), у якому зазначено, що Декларація прав дитини від 20 листопада 1959 року не ратифікована Україною, не має офіційного перекладу українською мовою, вона не є міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Велика Палата Верховного Суду у цій постанові відступила від правової позиції Верховного Суду України про обов`язок суду брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини щодо того, що малолітня дитина не повинна бути розлучена зі своєю матір`ю. Суд апеляційної інстанції не врахував інтересів дитини та ухвалив рішення виключно в інтересах матері дитини. Дитина два роки жила із ним, рідними людьми для неї були баба та батько, мати не брала участі у вихованні та розвитку дитини, не піклувалася про неї.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому у квітні 2014 року, ОСОБА_1 просила суд залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення. Посилалася на те, що відповідач не довів наявність виняткових обставин, за яких дитини може бути розлучена з матір`ю.
Орган опіки та піклування Марганецької міської ради Дніпропетровської області та Служба у справах дітей Нікопольської міської ради Дніпропетровської області не скористалися своїм процесуальним правом подати відзив на касаційну скаргу.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Марганецького міського суду Дніпропетровської області та зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої у свідоцтві про народження зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1
15 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб.
ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в будинку АДРЕСА_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_3
На вимогу відповідача вона змушена була працювати. Догляд за малолітньою ОСОБА_3 здійснювала мати відповідача.
На час звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом шлюб між сторонами не було розірвано, однак вони разом не проживали.
Відповідно до довідки голови квартального комітету № 33 м. Нікополя Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року ОСОБА_1 зареєстрована на АДРЕСА_3 , однак фактично з 16 травня 2017 року мешкає на АДРЕСА_2 .
Позивач ОСОБА_1 працює без оформлення в цеху переробки курячого м`яса Нікопольського м`ясокомбінату.
Рішенням Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року затверджено висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 (а.с.92-93). Згідно з цим висновком житлово-побутові умови на АДРЕСА_2, відповідають санітарно-гігієнічним нормам, для дитини з матір`ю виділена окрема кімната з усім необхідним для розвитку та виховання дитини відповідного віку. ОСОБА_1 має позитивні характеристики з місця проживання, на обліку щодо стану здоров`я, який би перешкоджав їй виховувати дитину - не перебуває, до адміністративної та кримінальної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків не притягувалася.
Відповідно до побутової характеристики, складеної щодо ОСОБА_1 головою квартального комітету № 33 м. Нікополь, позивач має дочку ОСОБА_5, 2013 року народження, вони проживають разом з батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Дитина ОСОБА_5 є інвалідом дитинства, перенесла дві операції, сім`я дружня, матеріально забезпечена, діти зростають у батьківській турботі та любові.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває.
Відповідач ОСОБА_2 працює в ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат". За місцем роботи та місцем проживання він характеризується виключно позитивно.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області № 15/20-905 від 31 травня 2017 року про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, комісія з питань захисту прав дитини визначила місце проживання дитини ОСОБА_3 з батьком - ОСОБА_2 Комісією з`ясовано, що мати і батько дитини працюють. Офіційно працевлаштований тільки батько: він має позитивну характеристику з місця роботи, стабільний дохід, надав довідки від лікарів нарколога та психіатра, про те, що не перебуває у них на обліку; довідку про те, що брав вільні дні для лікування доньки, у зв`язку з тим, що виховує дитину самостійно. Зі слів матері дитини з`ясовано, що вона працює неофіційно та має графік роботи з 07 год 00 хв до 19 год 00 хв щоденно. У батька є більше реальних можливостей займатися дитиною, враховуючи режим його роботи, а мати має менше можливостей виховувати дитину. Також комісією було враховано спокійну поведінку батька, як часто батьки зустрічаються з дитиною, яку надають їй матеріальну допомогу. Умови проживання ОСОБА_3 з батьком по АДРЕСА_1 відповідають всім нормам. Батько приділяє значну увагу вихованню та розвитку доньки, забезпечує всім необхідним для всебічного розвитку, дитина чиста, охайна, нагодована, спокійна, дуже ніжно реагує на голос та руки батька.