Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 756/9068/17-ц
провадження № 61-1521св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва
від 01 жовтня 2018 року у складі судді Луценко О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Олійника В. І.,
Журби С. О., Кулішенка Ю. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 30 травня 2016 року між нею та
ОСОБА_3 укладений договір позики, за умовами якого вона надала позичальнику кредит у розмірі 754 080,75 грн із терміном повного погашення заборгованості до 30 травня 2021 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 30 травня 2016 року укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 передала
ОСОБА_1 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 34,50 кв. м, житловою - 17,9 кв. м.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла і після її смерті заведено спадкову справу № 08/2016, яка зареєстрована в спадковому реєстрі за № 59319445.
03 серпня 2016 року позивач направила заяву № 22 приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бровченко М. О. з вимогою повідомлення спадкодавців померлої ОСОБА_3 про наявний борг у спадкодавця у розмірі 754 080,75 грн, та їх обов`язок задовольнити вимоги кредитора.
17 серпня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко М. О. надала відповідачу довідку за місцем вимоги № 84/02-14, із якої вбачається, що станом на 17 серпня 2016 року ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3
11 квітня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко М. О. надала лист, із якого вбачається, що після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла одна особа, подавши відповідну заяву у встановлений шестимісячний строк. Права на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 станом на 11 квітня 2017 року не оформлювалися і не видавалося свідоцтво про право на спадщину.
Відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконує, внаслідок чого станом на 04 липня 2017 року заборгованість складає 754 080,75 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила стягнути з
ОСОБА_2 на свою користь суму боргу за договором позики від 30 травня
2016 року шляхом звернення стягнення на заставне майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири,
посвідченого 13 квітня 1993 року Першою київською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 20-8469, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 20 квітня 1993 року в книзі 11-31 за реєстровим № 106/31039, у розмірі суми боргу 754 080,75 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. У рахунок погашення заборгованості померлої ОСОБА_3 стягнуто з ОСОБА_2, що проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 за договором позики від 30 травня 2016 року у розмірі 754 080,75 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 13 квітня 1993 року Першою київською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 20-8469, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 20 квітня
1993 року в книзі 11-31 за реєстровим № 106/31039. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини і підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора, а тому є підстави для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду
м. Києва від 01 жовтня 2018 року залишено без змін.
Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2018 року та постанову
Київського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що 30 травня 2016 року між позивачем та ОСОБА_3 укладені договори позики та іпотеки, проте через два місяця
(31 липня 2016 року) боржниця померла, а вже через три дні представник позивача ОСОБА_5 звернувся до нотаріуса із заявою про відкриття спадщини, тобто про факт смерті боржника позивачу було відомо із 03 серпня 2016 року, проте до суду вона звернулася 17 липня 2017 року, оскільки кредитор не пред`явив вимогу до спадкоємця, що прийняв спадщину, із моменту, коли дізнався про відкриття спадщини, то втратив право такої вимоги.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_2
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Встановлені судами обставини
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи за межі доводів касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 30 травня 2016 року між ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 укладений договір позики, за умовами якого позивач надала позичальнику кредит у розмірі 754 080,75 грн з терміном повного погашення заборгованості до 30 травня 2021 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 30 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 в іпотеку квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 34,50 кв. м, житловою - 17,9 кв. м.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини і підлягають застосуванню норми
статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора, а тому є підстави для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру.
Проте із указаними висновками судів у повному обсязі не можна погодитися з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України "Про іпотеку" регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця;
3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього;
5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Отже, іпотека, у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця, не припиняється.
Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.
Поняття "строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців" не тотожне поняттю "позовна давність". Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.