Постанова
Іменем України
23 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 642/203/14-ц
провадження № 61-19005св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного судум. Харкова від 02 липня 2016 року у складі судді Шрамко Л. Л.та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року у складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, просила стягнути на її користь солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму грошових коштів, еквівалентну на час ухвалення рішення суду, у розмірі 7 500,00 доларів США, як набутих останніми без достатньої правової підстави.
Позов обґрунтовано тим, що 09 вересня 2012 року ОСОБА_1 уклала з відповідачем ОСОБА_2 попередній договір про відчуження належної останній частини житлового будинку з надвірними будівлями, які розташовані у АДРЕСА_1 .
Відповідно договору від 09 вересня 2012 року, оформленого у присутності свідків у вигляді розписок, відповідач ОСОБА_2 зобов`язалась продати позивачу 17/100 частини (приміщення №І, II, 1-2,1-3), земельну ділянку площею 6,41 кв.м, згідно з рішенням суду у справі № 2-783 1964 року про порядок користування житловим будинком і земельною ділянкою у АДРЕСА_1, за ціною 148 500,00 грн, що еквівалентно 18 000,00 доларів США, та отримати суму коштів після продажу належної позивачу квартири АДРЕСА_2 . До оформлення документів і виплати коштів за цю частину будинку відповідач ОСОБА_2 надала їй згоду на користування жилими приміщеннями вказаної частини будинку. Окремою розпискою ОСОБА_2 та інший власник будинку ОСОБА_4 надали згоду на проживання у відчужуваній частині будинку без права на житло особам, зазначеним позивачем ОСОБА_1.
09 вересня 2012 року сторони погодили усі істотні умови майбутнього договору купівлі-продажу частини житлового будинку та визначили момент, з яким пов`язується виникнення відповідних прав та обов`язків сторін щодо продажу частини житлового будинку -продаж позивачем належної їй квартири.
14 грудня 2012 року на прохання продавця ОСОБА_2 з метою належного оформлення документів для відчуження належної їй частини житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1, через її дочку ОСОБА_3 позивач передала завдаток у розмірі 6 000,00 доларів США, що підтверджується власноруч складеною розпискою ОСОБА_3
14 травня 2013 року ОСОБА_3 отримала від позивача для передачі ОСОБА_2 суму коштів у розмірі, еквівалентному 1 500,00 доларів США, про що надала розписку.
У грудні 2012 року позивач продала свою квартиру, тобто настала та подія, з якою сторони пов`язували виникнення у них прав та обов`язків щодо необхідності укладання основного договору купівлі-продажу частини житлового будинку. У зв`язку з тим, що сторони не визначили дату юридичного оформлення укладання договору купівлі-продажу, позивач у жовні 2013 року направила відповідачам листи, відповідно до яких встановлено конкретний момент і місце нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу частини житлового будинку - 18 листопада 2013 року о 10 год 00 хв у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алекаєвої З. Б. за адресою: АДРЕСА_3, запропоновано відповідачам з`явитися з готовими для продажу документами.
У визначений строк відповідачі не з`явилися до приватного нотаріуса для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу частини житлового будинку, про що нотаріусом позивачу видано відповідну довідку №226/01-16 від 18 листопада 2013 року. Будь-яких інших відомостей від відповідачів щодо їхньої неявки до приватного нотаріуса чи заперечень на вимогу з`явитися до визначеного позивачем нотаріуса не надходило.
Відповідачі ухиляються від нотаріального посвідчення основного договору купівлі-продажу частини житлового будинку на умовах, визначених попереднім договором від 09 вересня 2012 року, передані позивачем для відповідачів кошти у загальному розмірі 7 500,00 доларів США є такими, що одержані останніми без достатньої правової підстави, оскільки підстава відповідно якої вони були передані відпала з вини відповідачів, тому підлягають солідарному стягненню з них.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 02 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 148 920,00 грн, що еквівалентно 6 000,00 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 592,00 грн. У іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 отримала від позивача грошові кошти у розмірі 6 000,00 доларів США без достатньої правової підстави. Доказів отримання ОСОБА_2 зазначених грошових коштів від ОСОБА_3 суду не надано, тому відсутні підстави для солідарного стягнення цієї суми з обох відповідачів.
Позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів суми, еквівалентної 1 500,00 доларів США, задоволенню не підлягають, оскільки зі змісту розписки від 14 травня 2013 року не вбачається, за що саме ці кошти підлягають передачі ОСОБА_2 Жодних зобов`язань сторін стосовно грошових коштів у розписці не зазначено.
Крім того, позивачем не надано суду докази на підтвердження передачі ОСОБА_3 грошових коштів ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 02 липня 2016 рокузалишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд дійшов правильного висновку про отримання ОСОБА_3 від позивача грошових коштів у сумі 6 000,00 доларів США без достатньої правової підстави, оскільки остання не мала права вчиняти будь-яких дій, спрямованих на продаж спірного нерухомого майна.
Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження передачі ОСОБА_3 ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 1 500,00 доларів США, які вона отримала від ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року, просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Рух справи у суді касаційної інстанції
07 червня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з розпорядженням від 10 червня 2019 року № 641/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями призначено судді - доповідачеві Олійник А. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не з`ясовано усі обставини справи, які мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають обставинам і матеріалам справи.
Порушено право ОСОБА_3 на участь у судових засіданням, у зв`язку з тим, що судових повісток до неї не надходило, що позбавило її можливості подати свої докази за заперечення щодо позовних вимог.
Гроші для передачі ОСОБА_5 вона отримувала як її дочка, а не як її представник.
Суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги копію розписки ОСОБА_2 про отримання коштів від ОСОБА_3, зазначивши, що вона відсутня у матеріалах справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.