ПОСТАНОВА
Іменем України
27 вересня 2019 року
м. Київ
справа №815/3289/15
касаційне провадження №К/9901/26651/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 (головуючий суддя - Шляхтицький О.І., судді: Джабурія О.В., Крусян А.В.) у справі № 815/3289/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2015 № 0000111505 та від 26.03.2015 № 0000121505.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 07.07.2015 відмовив у задоволенні адміністративного позову з огляду на те, що оскаржувані акти індивідуальної дії прийнято органом доходів і зборів обґрунтовано, у межах компетенції та в спосіб, що передбачені чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 18.11.2015 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2015 скасував та прийняв нову - про задоволення позову.
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку про те, що товариство, подавши уточнений розрахунок 20.02.2015, правильно відобразило змінені показники саме в податковій звітності за січень 2015 року, оскільки уточнену податкову декларацію подано протягом двадцяти днів відповідного звітного податкового періоду - січня 2015 року, а відтак вона є податковою звітністю саме цього періоду.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірне податкове-повідомлення рішення, згідно з яким нараховано штрафні (фінансові) санкції внаслідок відсутності в позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, не ґрунтується на законі, оскільки прийняте не за тією формою.
Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2015.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 33.3 статті 33, пункту 49.1, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 50.1 статті 50, статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 7, 69, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).
Зокрема, зазначає, що позивач не мав права відображати суму податку на додану вартість у розмірі 1394518,00 грн. як бюджетне відшкодування в незалежності від обраного ним напряму повернення такої суми (на рахунок платника в банку або в зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів).
Крім того, звертає увагу на те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2014 року подано Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" 20.02.2015, а тому позивач мав право відобразити відповідну суму від`ємного значення в розмірі 3012091,00 грн. лише в рядку 21.1 податкової декларації, яка повинна подаватись за лютий 2015 року.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року, результати якої оформлено актом від 06.03.2015 № 1/15-518/39300003.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне декларування в рядку 21.1 декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року показника в розмірі 3012091,00 грн., що вплинуло на завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2) за січень 2015 року на 1394518,00 грн., а також заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (рядок 25), на 1617573,00 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки органом доходів і зборів 26.03.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000111505, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1617573,00 грн. за основним платежем та 404393,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000121505, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1394518,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 348629,50 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За правилами пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.