ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2019 року
Київ
справа №826/6725/15
адміністративне провадження №К/9901/34343/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
за участі:
секретаря судового засідання Кравченко Р.О.
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Суботи О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 (головуючий суддя - В.А. Твердохліб, судді - Н.П. Бужак, Л.О. Костюк)
у справі № 826/6725/15
за позовом ОСОБА_1
до Головного територіального управління юстиції у місті Києві
про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просив визнати незаконним наказ від 11.03.2015 № 682/03 "Про припинення державної служби ОСОБА_1 "; поновити на посаді головного спеціаліста сектору реєстрації речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві з 11.03.2015; стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував про протиправність спірного наказу про звільнення, оскільки підставою для його прийняття був акт про результати службового розслідування, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства, та висновки якого не відповідають фактичним обставинам та не визначають конкретних фактів порушенням ним присяги державного службовця. Крім того, вказує, що звільнення позивача було здійснено в період перебування його на лікарняному.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2017 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 11.03.2015 № 682/03 "Про припинення державної служби ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору реєстрації речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві з 11.03.2015. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 52 800,99 грн.
4. При прийнятті рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при звільненні особи з публічної служби, на неї поширюються гарантії, передбачені Кодексом законів про працю України, однією з яких є заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, звільнення працівника з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
6. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно спірного наказу позивач звільнений на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу", тому на вказаний випадок обмеження, передбачені статтею 40 Кодексу законів про працю України щодо звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, не поширюються.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі позивач просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. Вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки факт порушення позивачем присяги державного службовця не доведено, а рішення таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що звільнення відбулось під час перебування його на лікарняному, що є незаконним у відповідності до частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Позиція інших учасників справи
9. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.06.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
11. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2019 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено до касаційного розгляду у судовому засіданні.
12. У судовому засіданні позивач підтримав вимоги касаційної скарги з підстав, викладених в касаційній скарзі, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
13. Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти касаційної скарги з мотивів, викладених у відзиві на касаційну скаргу, та просив відмовити в її задоволенні.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
14. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.12.2012 наказом Головного управління юстиції у місті Києві № 2732/03 позивача призначено на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві.
15. Відповідно до наказів від 13.12.2013 №2765/03 та №2766/03 позивач переведений на посаду головного спеціаліста Першого сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві.
16. У зв`язку зі зміною організаційно-штатної структури та штатного розпису ОСОБА_1 переведено на посаду головного спеціаліста Першого сектору відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві на підставі наказу від 15.09.2014 № 2123/03.
17. Наказом від 08.10.2014 № 2411/03 у зв`язку зі зміною організаційно - штатної структури та штатного розпису з 13.10.2014 позивач переведений на посаду головного спеціаліста сектору реєстрації речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві.
18. 11.03.2015 Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві прийнято наказ № 682/03 "Про припинення державної служби ОСОБА_1 ", яким звільнено позивача із займаної посади за порушення Присяги державного службовця на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" з 11.03.2015.
19. Вважаючи наказ відповідача протиправним, позивач звернувся до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
20. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
21. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
22. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
23. Статтею 3 Закону України "Про державну службу" визначені основні принципи державної служби: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов`язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян.
24. Згідно із статтею 5 Закону України "Про державну службу" державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов`язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
25. За змістом статті 10 Закону України "Про державну службу" основними обов`язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов`язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов`язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов`язків, ініціатива і творчість в роботі.
26. Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов`язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.
27. Згідно із статтею 11 Закону України "Про державну службу" державні службовці мають право: користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України; брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень; одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції; на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян; вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця; на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи; безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов`язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії; вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри; на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці; на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу; захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.
28. Конкретні обов`язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції
29. За змістом статті 17 Закону України "Про державну службу" громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу.
30. Державний службовець підписує текст присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
31. Зміст та сутність присяги як правової категорії належить до основоположних принципів державної служби, які визначають сутність державної служби та діяльність державних службовців. Адже державний службовець є узагальнюючим поняттям, яке охоплює професійну діяльність усіх категорій посад державної служби.
32. Тобто, з моменту прийняття присяги держава делегує особі виконання завдань та функцій відповідно до займаної посади. Сутність делегування полягає не тільки у виконанні завдань та функцій держави, але й у відповідальності особи за їх виконання. Своєю чергою, порушення присяги передбачає юридичну відповідальність державного службовця, яка є особливим видом відповідальності і посідає чільне місце серед інших видів відповідальності, таких як: цивільно-правова, кримінальна, адміністративна.
33. Державний службовець, який своїми діями порушує присягу державного службовця, повинен усвідомлювати, що його протиправні діяння є суспільно шкідливі і, як наслідок, призведуть до звільнення його з посади державної служби.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
34. З матеріалів справи встановлено, що начальником відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в ході виконання покладених на нього обов`язків, виявлено факти проведення ОСОБА_1 незаконної державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, про що складено службову записку від 27.02.2015 № 366.
35. Одночасно із підготовкою документів до проведення службового розслідування, було складено письмове повідомлення від 26.02.2015, яким, відповідно до Порядку проведення службового розслідування, відносно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 13.06.2000, доведено до відома ОСОБА_1
36. Позивач відмовився від підпису на повідомленні від 26.02.2015, у зв`язку з чим 26.02.2015 відповідачем складено акт про відмову від ознайомлення з повідомленням про проведення службового розслідування.
37. За поданням начальника реєстраційної служби Янчук А.М. виконуючим обов`язки начальника Головного управління юстиції у місті Києві Бєловим А.Г. прийнято наказ від 27.02.2015 №140/8 "Про проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 ".