ПОСТАНОВА
Іменем України
27 вересня 2019 року
Київ
справа №815/3420/17
адміністративне провадження №К/9901/46987/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів - Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Левчук О.А.)
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року (головуючий суддя - Зуєва Л.Є., судді: Шевчук О.А., Федусик А.Г.)
у справі №815/3420/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення №5/3 303907 від 20 лютого 2017 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну та зобов`язати поновити посвідку на постійне проживання.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є громадянкою Соціалістичної Республіки В`єтнам та прибула в Україну в 1996 році, документована посвідкою на постійне проживання, виданою ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області №303907 від 27 лютого 2008 року з терміном дії - безстроково. Однак, рішенням відповідача від 20 лютого 2017 року на підставі пункту 1 та 6 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію" скасовано дозвіл на імміграцію в Україну. Вона є матір`ю малолітньої дитини, яка проживає разом з нею на території України, а тому рішення ДМС про скасування дозволу на імміграцію порушує також права та інтереси дитини. Крім того, прийняття такого рішення майже через десять років після надання права постійного проживання на території України, протягом якого ОСОБА_1 в Україні створила сім`ю, працює, не вчиняє дій, які б відповідно до законодавства могли бути самостійною підставою для скасування дозволу на імміграцію, є невиправданими та несвоєчасними, адже при видачі дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні орган, який на той час виконував функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію підтвердив правильність надання нею необхідних документів та наявність підстав для надання дозволу на імміграцію в Україну.
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, залишеною без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області від 20 лютого 2017 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити посвідку на постійне проживання громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 9 липня 2006 року ОСОБА_1 звернулась до ВПР та МР УМВС України в Одеській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україні, до якої додано ксерокопію паспорту громадянина СРВ, переклад паспорту, довідку з Посольства СРВ, копію свідоцтва про народження дітей, довідку з місця мешкання, довідку з місця навчання, довідку про доходи, форму №1 та квитанції держмита.
6. 7 лютого 2008 року за результатами розгляду матеріалів заяви громадянки СРВ - ОСОБА_1 щодо отримання дозволу на імміграцію в Україні інспектором ВГІРФО УМВС України в Одеській області складено висновок, затверджений начальником ВГІРФО УМВС України в Одеській області, відповідно до якого перебування на території Яукраїни ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано законним та згідно з пунктом 6 частини другої статті 4 Закону України "Про імміграцію" вона має право на отримання дозволу на імміграцію, як батько, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти та пунктом 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію" (як особа, яка має право набуття громадянства України за територіальним походженням).
7. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі пункту 6 частини другої статті 4 Закону України "Про імміграцію" видано дозвіл на імміграцію в Україну.
8. 13 лютого 2008 року відповідно до заяви ОСОБА_1 документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1, терміном дії - безстроково.
9. 20 лютого 2017 року начальником ГУ ДМС України в Одеській області затверджено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 .
10. Вказаним висновком, згідно з вимогами пунктів 1та 6 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, скасовано, посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 видану 13 лютого 2008 року ВГІРФО УМВС України в Одеській області визнано недійсною, в паспортних документах громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 штамп "Дозволено постійне проживання в Україні" - анульовано.
11. Також у висновку вказано, що дозвіл на імміграцію в Україну ОСОБА_1 отримала згідно з пунктом 6 частини другої статті 4 Закону України "Про імміграцію" (як мати іммігранта), проте неповнолітня дитина заявниці ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент прийняття документів у її матері, не мала дозволу на імміграцію в Україні. Крім цього, відповідно до пункту 6 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію", для осіб, зазначених у пункті 6 частини другої статті 4 Закону, подається нотаріально засвідчений документ про те, що іммігрант не заперечує проти імміграції батьків та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленому в Україні. Однак, законодавством України лише повнолітня дитина (з 18-річного віку) може нести фінансові зобов`язання перед батьками. Отже, у даному випадку вимога статті 9 Закону взагалі виконана бути не може. Тобто, громадянка Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 не могла бути визнана матір`ю іммігранта.
12. Крім того, у висновку вказано, що з матеріалів справи вбачається ряд порушень Закону України "Про імміграцію" та відсутність у заявниці підстав для імміграції в Україну як на момент подання клопотання, так і на момент надання їй дозволу на імміграцію. Згідно з обліків Головного управління ДМС України в Одеській області неповнолітні діти заявниці ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, на момент надання матері дозволу на імміграцію у громадянстві України не перебували. Отже, громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію в Україну було надано в порушення Закону України "Про імміграцію" та посвідкою на постійне проживання був документований безпідставно.
13. 20 лютого 2017 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області прийнято рішення №5/3-303907 про скасування дозволу на імміграцію в України, видане громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не доведено наявності підстав, передбачених пунктом 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію", для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що спірне рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну В`єтнаму ОСОБА_1 прийнято із дотриманням законних підстав, відповідно до пунктів 1 та 6 частини першої статті 12 ЗУ "Про імміграцію", оскільки неповнолітня дитина позивачки на момент прийняття документів не мала дозволу на імміграцію та в громадянстві України не перебувала, а тому підстав для прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 не існувало.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.