ПОСТАНОВА
Іменем України
27 вересня 2019 року
Київ
справа №820/1822/17
адміністративне провадження №К/9901/4218/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів - Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою Державної міграційної служби України
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року (головуючий суддя - Білова О.В., судді: Марєнко Л.М., Мельникова Р.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (головуючий суддя - Чалий І.С., судді: Зеленський В.В., Бондар В.О.)
у справі №820/1822/17
за позовом ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України,
треті особи: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - Головне управління ДМС України в Харківській області), Управління Державної міграційної служби України в Київській області,
про скасування наказу.
I. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив скасувати пункт 6 (підпункти 6.1-6.3) наказу Державної міграційної служби України №93 від 17 травня 2016 року щодо скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до Головного управління ДМС України в Харківській області з заявою щодо обміну посвідки на постійне місце проживання в Україні у зв`язку з непридатністю її до подальшого використання, однак 26 квітня 2017 року отримав лист № 04/1-9696 з якого дізнався, що його посвідка на постійне проживання в Україні скасована згідно з наказом №93 ДМС України від 17 травня 2016 року. Вважає вказаний наказ в частині скасування його посвідки на постійне місце проживання в Україні протиправним та просить скасувати.
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, позов задоволено. Скасовано пункт 6 (підпункти 6.1-6.3) наказу ДМС України №93 від 17 травня 2016 щодо скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні громадянину В`єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ДМС України за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 640,00 грн.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Громадянин Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 прибув в Україну у 1989 році з метою працевлаштування. В період з 26 жовтня 1989 по 26 жовтня 1993 року працював у ВАТ "Завод "Ленінська кузня". В подальшому після звільнення з роботи залишився проживати в Україні.
6. За заявою позивача від 26 червня 2003 року ВГІРФО ГУМВС України в Київській області 15 червня 2004 року прийнято рішення про документування позивача посвідкою на постійне проживання та видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1.
7. З 2004 року позивач проживає у місті Харкові з родиною: дружиною - ОСОБА_2 Суан Хау - громадянкою Соціалістичної Республіки В`єтнам та дітьми: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, які є громадянами України. Працює приватним підприємцем на ринку "Барабашова" у місті Харкові.
8. 19 квітня 2017 року позивач звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області щодо обміну посвідки на постійне проживання, проте листом від 26 квітня 2017 року повідомлено, що згідно з обліків ГУ ДМС України в Харківській області наказом від 17 травня 2016 року №93 ДМС України посвідку на постійне місце проживання громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 скасовано.
9. Згідно з пунктом 6 (підпункти 6.1-6.3) наказу №93 ДМС України "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" на підставі висновку УДМС у Київській області від 14 квітня 2016 року стосовно ОСОБА_1 скасовано повністю рішення ГІРФО ГУМВС України в Київській області від 15 червня 2004 року про документування посвідкою на постійне проживання громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 .
10. Відповідно до висновку УДМС України в Київській області про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В`єтнаму ОСОБА_1, затвердженому 14 квітня 2016 року, рішення про видачу посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 прийняте з порушенням вимог Закону України "Про імміграцію" та підлягає скасуванню наказом голови ДМС України відповідно до вимог пункту 2.9 розділу ІІ Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом МВС України від 15 липня 2013 року № 681.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуваний пункт 6 (підпункти 6.1-6.3) наказу №93 ДМС України "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" на підставі висновку УДМС у Київській області від 14 квітня 2016 року не може бути визнаний таким, що прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, оскільки під час видачі позивачу посвідки на постійне проживання в Україні міграційний орган фактично підтвердив правильність надання позивачем необхідних документів та відсутність порушень вимог чинного законодавства.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено приписи абзацу 4 пункту 4 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" щодо відсутності підстав для видачі позивачу посвідки на постійне проживання в Україні через звернення нею за отриманням такої посвідки зі спливом шестимісячного строку після набрання чинності Законом України "Про імміграцію". Таким чином, відповідач вважає, що позивач незаконно отримав посвідку на постійне проживання в Україні, оскільки на момент її видачі не міг вважатися таким, що має дозвіл на імміграцію.
13. Також відповідач посилається на не врахування судами при ухваленні рішень положень пункту 2.9 розділу ІІ та пункту 3.7 розділу ІІІ Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 липня 2003 року №681 (далі - Наказ №681) щодо обов`язку працівника територіального органу чи підрозділу ДМС України при надходженні заяви для оформлення посвідки на постійне проживання в Україні перевірити відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки.
14. У відзиві на касаційну скаргу представник позивача посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
16. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Згідно з частиною першою статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.
18. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 5 Закону України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон № 3773-VI) іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та шістнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання. Підставою для видачі посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у частині шістнадцятій статті 4 цього Закону, є відповідний указ Президента України про припинення громадянства України та заяви таких осіб.