ПОСТАНОВА
Іменем України
27 вересня 2019 року
Київ
справа №638/11518/13-а
адміністративне провадження №К/9901/66662/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Лях О.П., судді: Старосуда М.І., Яковенка М.М.)
у справі №638/11518/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Державної казначейської служби України, Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції,
треті особи: Харківська місцева прокуратура №1, Державний виконавець Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюков Олександр Володимирович,
про визнання бездіяльності державного виконавця протиправною, скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
I. РУХ СПРАВИ
1. 31 липня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, треті особи: Харківська місцева прокуратура №1, Державний виконавець Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюков Олександр Володимирович, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
- визнати бездіяльність Державного виконавця Дзержинського ВДВС Євсюкова О.В. протиправною;
- визнати протиправною і скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену 13 травня 2013 року Державним виконавцем Дзержинського ВДВС Євсюковим О.В. у виконавчому провадженні №36681141;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 65772,00 грн.
2. Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1
3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 :
- рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2018 року скасовано в частині відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюкова О.В., визнання протиправною і скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену 13 травня 2013 року Державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюковим О.В. у виконавчому провадженні №36681141;
- прийнято в цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність Державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюкова О.В., визнано протиправною і скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену 13 травня 2013 року Державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Євсюковим О.В. у виконавчому провадженні №36681141; в іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2018 року залишено без змін.
4. Додатковою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_1 про стягнення з Державного бюджету судових витрат - витрат на правову допомогу у розмірі 4640,00 грн залишено без задоволення.
5. Не погодившись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою щодо прийняття додаткової постанови в частині розподілу судових витрат.
7. В обґрунтування цієї заяви ОСОБА_1 повідомила про понесення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме, витрат на професійну правничу допомогу за договором від 20 серпня 2013 року, що укладений із ОСОБА_2
8. Позивачем до суду першої інстанції було подано договір про надання правової допомоги від 20 серпня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2, копію квитанції до прибуткового касового ордера №01/7/14 від 1 липня 2014 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 18 липня 2014 року.
9. В зв`язку з понесенням позивачкою витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4640,00 грн та невирішенням судом апеляційної інстанції питання розподілу судових витрат, позивач звернулась до суду з відповідною заявою.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення заяву щодо прийняття додаткової постанови, виходив з того, що із акту прийому-передачі наданих послуг неможливо встановити з якими саме первісними матеріалами (документами) замовника знайомився та вивчав ОСОБА_2, яку нормативну базу та яку судову практику вивчав, які саме консультації та роз`яснення по правовим питанням стосовно предмета договору надавав, скільки часу витратив на виконання відповідних дій тощо.
11. Водночас копія квитанції не є належним документом про оплату витрат на правову допомогу у цій справі, інших доказів сплати послуг за правову допомогу до матеріалів справи не надано.
12. Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що протягом 2013-2014 років (час від укладення відповідного договору про надання правової допомоги до складання акту прийому-передачі) ОСОБА_2 в судових засіданнях суду першої інстанції участі не брав, а матеріали справи не містять доказів ознайомлення з матеріалами справи чи вчинення інших процесуальних дій.
13. При цьому протягом вказаного періоду часу у судових засіданнях суду першої інстанції брав участь, знайомився з матеріалами справи та подавав різні клопотання інший представник на підставі виданої довіреності.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, серед іншого, що оскаржувана додаткова постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без залучення до участі (без належного повідомлення) всіх учасників процесу.
15. Цей факт, зазначає позивач, підтверджується і самим оскаржуваним судовим рішенням, в якому апеляційний суд не зазначив учасників процесу як осіб, за участю яких відбулось судове засідання.
16. Позивач звертає увагу, що суд апеляційної інстанції, діючи у такий спосіб та за таких обставин, що виключає належне повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час і місце судового розгляду, проводив судовий розгляд, який не може вважатись таким, що проведений безстороннім судом. Оскільки особи, які беруть участь у справі і які не були присутні під час судового розгляду, не мали рівної та ефективної можливості викласти свою позицію, так як суд не забезпечив їх участь, обмеживши їх доступ до суду, що суперечить частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ряду норм КАС України.
17. У відзиві на касаційну скаргу позивача Харківська місцева прокуратура №1 не погоджується з касаційною скаргою, просить залишити її без задоволення, оскаржувану додаткову постанову - без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.