ПОСТАНОВА
Іменем України
27 вересня 2019 року
Київ
справа №215/3246/17
адміністративне провадження №К/9901/51369/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2018 року (головуючий суддя - Демиденко Ю.Ю.)
та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 (у складі головуючого судді - Білак С.В., суддів: Оліфіренко Н.А., Шальєвої В.А.)
у справі № 215/3246/17 (2-а/215/132/17)
за позовом ОСОБА_1
до Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської облдержадміністрації (далі-МСЕК), Управління охорони здоров`я виконавчого комітету Криворізької міської ради (далі - Управління)
про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди
УСТАНОВИВ:
I. РУХ СПРАВИ
1.У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила зобов`язати вчинити певні дії, а саме, внести зміни до акту огляду МСЕК від 21 квітня 2010 року - встановити їй II групу інвалідності з визначенням 80% стійкої втрати професійної працездатності за наслідками отриманої виробничої травми та стягнути з Управління 750 000 гривень моральної шкоди, а також зобовʼязати Управління надати їй благоустроєне житло за станом здоров`я.
2.В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 21 квітня 2010 року їй встановлено інвалідність другої групи, починаючи з 1 травня 2010 року за загальним захворюванням, про що складено довідку №013485, та встановлено 25% втрати професійної працездатності. Із відсотком втрати професійної працездатності вона не погоджується, оскільки вважає, що він повинен становити 80%.
3.Вказує, що неодноразово зверталася до МСЕК з приводу перегляду відсотку втрати професійної працездатності, оскільки внаслідок травми в неї значно погіршився стан здоров`я, від отриманого стресу виникло захворювання щитовидної залози, але при кожному наступному огляді МСЕК відсоток втрати професійної працездатності становив 25% та не змінювався.
4.Зауважила, що вона досі відчуває постійні болі в тих місцях, які були травмовані внаслідок виробничої травми, не може працевлаштуватися на іншу роботу та забезпечувати себе матеріально, тому вважає, що діями лікарської комісії, їй завдано значної моральної шкоди. Посилаючись на вказані обставини просить позов задовольнити.
5.Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 серпня 2017 року у відкритті провадження в частині стягнення з Управління на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 750000 гривень - відмовлено.
6.Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
7.Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8.З 14 квітня 1999 року по 30 травня 2005 рік, ОСОБА_1 працювала прибиральником виробничих приміщень адміністративно-побутового корпусу ДП "Автотранс" ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".
9.Згідно з Актом №3 від 3 червня 2008 року, 9 жовтня 2003 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві та встановлено діагноз: закритий перелом лонної і сідничних кісток зліва, із задовільним стоянням відламків, пошкодження лівого крестцово-подвзошного зчленування, лівобічна посттравматична люмбоішілгія, початкові явища деформуючого спондильозу н/грудного і поясничного відділу позвонка, після травматичний стрес.
10.Висновком Українського науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України №1962 встановлено, що позивач з 29 червня 2004 року по 9 липня 2004 рік перебувала на стаціонарному обстеженні в інституті. Крім того, зазначено, що пов`язати захворювання щитоподібної залози позивача з отриманою нею 9 жовтня 2003 року травмою на виробництві не надається можливим, а тому категорія визначена як "загальне захворювання" та в подальшому встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.
11.Довідкою МСЕК від 21 квітня 2010 року Серії 10 ААА№013485 до акту огляду визначено, що позивачу встановлено другу групу інвалідності з 1 травня 2010 року за загальним захворюванням безстроково з втратою професійної працездатності 25 %.
IIІ.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12.Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що встановлення причинного зв`язку між виникненням у позивача захворювань із травмою, що сталась на виробництві, відноситься виключно до повноважень медико-соціальної експертної комісії, як і встановлення визначення відсотку втрати професійної працездатності та встановлення відповідної групи інвалідності. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, то суди зазначили, що у відкритті провадження за вказаною позовною вимогою було відмовлено, тому судами не розглядалась.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13.Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають суттєве значення для справи. Вважає, що судами не взято до уваги той факт, що 21 квітня 2010 року огляд МСЕК проводився без вивчення документів, що використовувались для встановлення причинного зв`язку інвалідності, а саме: повторного акту №3 за формою Н-1 про нещасний випадок. Крім того, вказує, що судами під час розгляду справи по суті не прийнято рішення про стягнення на її користь моральної шкоди.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
14.Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
15.Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16.Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
17.Приписами абзацу 8 статті 1 Закону України №2961-IV від 6 жовтня 2005 року "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон №2961-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.