ПОСТАНОВА
Іменем України
26 вересня 2019 року
Київ
справа №806/2877/16
адміністративне провадження №К/9901/34470/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №806/2877/16
за позовом ОСОБА_1 до Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Шидловського В.Б., суддів: Мацького Є.М., Охрімчук І.Г.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
22 грудня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, Овруцька ОДПІ), в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15 березня 2016 року по 23 січня 2017 року в сумі 36 056,88 грн.
В обґрунтування зазначених позовних вимог вказав, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у справі №806/356/16, яку частково скасовано постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року було стягнуто з відповідача недонараховані та невиплачені при звільненні посадовий оклад у сумі 9 грн 09 коп., надбавку за спеціальне звання у сумі 64 грн 39 коп., винагороду за вислугу років у сумі 4670 грн 27 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 11 вересня 2015 року до 14 березня 2016 року у розмірі 21367 грн 04 грн. Рішення суду було виконано в повному обсязі 02 лютого 2016 року шляхом зарахування на картковий рахунок позивача відповідних коштів. 23 січня 2017 року відповідачем було донараховано та виплачено заборгованість із заробітної плати позивача. ОСОБА_1 вважає, що має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки не проведення з вини податкової інспекції повного розрахунку з ним у день звільнення, на думку позивача, є підставою для відповідальності відповідача, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15 березня 2016 року по 23 січня 2017 року в сумі 36056,88 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що позивач має право на компенсацію за затримку роботодавцем виплати належних йому коштів у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Овруцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено в частині суми яка підлягала до стягнення та викладено в новій редакції. Стягнуто з Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15 березня 2016 року по 23 січня 2017 року в сумі 1189 грн. 88 коп. В решті постанову суду залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 15 березня 2016 року по 23 січня 2017 року, апеляційний суд виходив з принципу справедливості та співмірності, а тому стягнуто кошти в сумі 1189,88 грн. (3,3 % від суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку 36 056,88 грн.).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
30 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 про скасування постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегією судів встановлено, що у касаційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у справі № 806/2877/16 залишити без змін.
У касаційній скарзі скаржник з посиланням на висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року № 21-1765а15 зазначив, що суд апеляційної інстанції у його справі дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для застосування принципу співмірності й зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, неправильно застосував статтю 117 КЗпП України.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.
06 березня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Стрелець Т.Г., судді Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року №559/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Стрелець Т.Г. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25 вересня 2019 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 у період з 20 листопада 2002 року по 10 вересня 2015 року працював на різних посадах в Овруцькій ОДПІ, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 7-9).
20 листопада 2002 року ОСОБА_1 призначений на посаду державного податкового інспектора відділу інформації та обліку Овруцької МДПІ.
01 січня 2003 року присвоєно спеціальне звання - "Інспектор податкової служби ІІІ рангу" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1992 року №559 "Питання державної податкової служби в Україні".
01 липня 2006 року присвоєно чергове спеціальне звання "Інспектор податкової служби ІІ рангу" (а.с.14).
01 січня 2014 року присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової та митної справи І рангу" (а.с.16).
Відповідно до наказу №17-0 від 10 вересня 2015 року, позивач був звільнений із посади завідувача сектору ІТ та обліку платників податків Овруцької ОДПІ у зв`язку із змінами істотних умов праці за пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у справі № 806/356/16 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Стягнуто з Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь ОСОБА_1 недонараховані та невиплачені при звільненні посадовий оклад у сумі 124 грн. 92 коп., надбавку за спеціальне звання у сумі 64 грн. 39 коп., винагороду за вислугу років у сумі 4 670 грн. 27 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 11 вересня 2015 року до 14 березня 2016 року у розмірі 21 367 грн. 04 коп.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції було скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення недонарахованого та невиплаченого при звільненні посадового окладу в розмірі 115 грн 83 коп. (березень 2003 року, травень 2009 року, квітень 2010 року) та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову в названій частині. В іншій частині судове рішення залишено без змін.
У зв`язку з тим, що в день звільнення з роботи, ОСОБА_1 не було виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15 березня 2016 року по 23 січня 2017 року в сумі 36 056,88 грн. від Овруцької ОДПІ, він звернувся до суду за захистом порушених прав.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час звільнення позивача, далі - КЗпП), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.