ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2019 року
Київ
справа №802/4923/13-а
адміністративне провадження №К/9901/11507/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року (судді: Сало П.І., Бошкова Ю.М., Дончик В.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року (судді: Совгира Д.І., Білоус О.В., Курко О.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення недоплаченої заробітної плати та компенсації витрат частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути на його користь з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (далі - ГУЮ в Хмельницькій області, відповідач 1) 512,94 грн., з яких 135,67 грн. заборгованість по заробітній платі за період з 01 серпня 2001 року по 31 грудня 2002 року та 377,27 грн. компенсації за порушення термінів її виплати станом на березень 2015 року;
- стягнути на його користь з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області (далі - ТУ ДСА в Хмельницькій області, відповідач 2) 274 169,69 грн., з яких 95 475,52 грн. заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року та 178 694,17 грн. компенсації за порушення термінів її виплати станом на березень 2015 року.
- стягнути на його користь судові витрати, пов`язані із розглядом адміністративної справи, а саме: витрати на оплату вартості судової експертизи в сумі 6660 грн. та витрати на прибуття до Вінницького окружного адміністративного суду за весь час судового розгляду справи. При цьому позивач зазначає, що він проживає у с. Грузевиця Хмельницького району Хмельницької області і для прибуття на судові засідання у цій справі поніс витрати, які складаються з вартості оплаченого пального на заправлення автомобіля та вартості квитків на проїзд у транспорті міжобласного сполучення, що підтверджується наданими фіскальними чеками.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у 2002 році відповідач 1 протиправно та в порушення вимог частини четвертої статті виплачував йому щомісячну надбавку за вислугу років у заниженому розмірі, а саме в розмірі 20% від посадового окладу, хоча стаж його роботи на посаді судді становив понад 15 років. Тому, на переконання позивача вказана надбавка мала обчислюватись у розмірі 25% посадового окладу. У зв`язку з цим заборгованість по заробітній платі склала 135,67 грн.
Крім того, згідно з висновком експерта компенсація за несвоєчасну виплату цієї суми станом на березень 2015 року становить 377,77 грн.
Також позивач зазначає, що відповідач 2 не виконував наказів голови Хмельницького міського суду № 22 від 11 квітня 2003 року, № 64 від 21 липня 2003 року та наказу голови Хмельницького міськрайонного суду № 41-к від 16 травня 2005 року про збільшення посадового окладу судді на 50% та встановлення щомісячної надбавки за напруженість і складність роботи в розмірі 80% від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, виплата яких була передбачена Указом Президента України № 220 від 05 березня 2002 року.
Крім того, з червня по грудень 2005 року відповідач 2 повинен був здійснювати нарахування заробітної плати судді виходячи з її співмірності з посадовим окладом Голови Верховного Суду України. У цей ж період позивачу також не нараховувалась та не виплачувалась доплата за роботу з таємними документами в розмірі 10% до посадового окладу, право на яку визнано судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Отже, як стверджує позивач, загальна сума невиплаченої позивачу заробітної плати внаслідок неврахування вищевказаних спірних доплат і надбавок становить 95 475,52 грн. за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року. Крім того, компенсація за порушення термінів її виплати станом на березень 2015 року становить 178 694,17 грн., що підтверджується висновком експерта.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2013 року у справі № К/9991/72637/12 касаційну скаргу позивача задоволено, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 80 907,87 грн. та компенсацію за порушення термінів її виплати станом на березень 2015 року в розмірі 148 159, 93 грн. за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року включно. У задоволенні решти позовних вимог відмолено. Також вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 1665 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року в частині стягнення на користь позивача 1665 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи, та в цій частині прийнято нову постанову, якою з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто понесені ним судові витрати в сумі 3330 грн. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач та ТУ ДСА в Хмельницькій області оскаржили їх у касаційному порядку. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року у справі № К/800/35089/15, № К/800/33946/15 частково задоволено відповідні касаційні скарги, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на користь позивача заборгованість із заробітної плати за період з 01 червня 2002 року по 31 грудня 2002 року в сумі 135,67 грн. та компенсацію за порушення термінів її виплати в сумі 377,27 грн., а всього 512 грн. 94 коп.
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області провести нарахування та виплатити позивачу недоплачену заробітну плату судді за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року з урахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10 % за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, окрім самої надбавки, виплату якої позивачу за вказаний період вже присуджено постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 листопада 2011 року у справі № 2-а-2652/11.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 16 грн 16 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення в частині зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Задовольняючи частково позовні вимоги, окружний адміністративний суд, з позицією якого погодився Вінницький апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області на користь позивача заборгованості із заробітної плати за період з 01 червня 2002 року по 31 грудня 2002 року в сумі 135,67 грн. та компенсації за порушення термінів її виплати (станом на лютий 2015 року) в сумі 377,27 грн., а всього 512,94 грн.
При цьому з метою дотримання захисту прав та інтересів позивача, виходячи з предмету спору та беручи до уваги постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 листопада 2011 року у справі № 2-а-2652/11, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав ТУ ДСА в Хмельницькій області провести нарахування і виплатити позивачу недоплачену заробітну плату судді за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року з урахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10% за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, окрім самої надбавки, виплату якої позивачу за вказаний період вже присуджено вищезазначеним рішенням суду у справі № 2-а-2652/11.
Суд першої інстанції зазначив, що згідно з висновком експерта від 30 березня 2015 року № 1165/14-21, результати дослідження нарахування надбавки за вислугу років згруповано та наведено в Додатку № 1 до висновку "Результати дослідження нарахування заробітної плати позивача відповідно до наданих розрахункових документів та проведеного дослідження за період з 01 серпня 2001 року по 31 грудня 2003 року та за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2005 року".
Тому, беручи до уваги висновки експерта з цього питання, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд вказував на протиправну бездіяльність відповідача 1 щодо не нарахування та не виплати позивачу щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі 25% від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за період з 01 червня 2002 року по 31 грудня 2002 року.
При цьому судом першої інстанції вказано, що хоча у висновку експерта з цього питання вказано період з 01 серпня 2001 року по 31 грудня 2002 року, такий період необхідно вважати періодом експертного дослідження, оскільки фактично збільшення позивачу розміру надбавки за вислугу років згідно з експертними розрахунками мало відбутись за період з 01 червня 2002 року по 31 грудня 2002 року і донарахована експертом недоплата до заробітної плати в сумі 135,67 грн стосується саме такого періоду.
Також, в силу положень статті 34 Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, вказували про необхідність виплати компенсація за порушення термінів виплати вищезазначеної заборгованості із заробітної плати.
Разом з цим суди також керувалися висновком експерта, згідно з яким розмір такої компенсації при умові виплати в березні 2015 року, тобто станом на лютий 2015 року, складав 377,27 грн. (том 3, а.с. 43).
Вимоги щодо стягнення на його користь з ТУ ДСА в Хмельницькій області недоплаченої заробітної плати судді в сумі 95 475,52 грн за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, суди попередніх інстанцій вважали необґрунтованими, з огляду на таке.
Посадовий оклад позивача, як судді Хмельницького міського суду, а згодом - судді Хмельницького міськрайонного суду становив: на 01 січня 2003 року - 220 грн., на 01 квітня 2003 року - 235 грн., на 01 вересня 2003 року - 310 грн., у 2004 році - 310 грн. та у 2005 році - 439 грн.
При цьому поетапне збільшення посадового окладу позивача відбувалось з огляду на зміну розміру посадового окладу судді відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема постанови № 298 від 06 березня 2003 року "Про внесення змін у додатки до постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 року № 2288" та постанови № 1207 від 06 серпня 2003 року "Про підвищення посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".
Крім того, у період з 01 липня 2003 року по 31 грудня 2003 року та з 01 травня 2005 року по 31 грудня 2005 року посадовий оклад позивача збільшувався на 50% на підставі наказів голови суду № 64 від 21т липня 2003 року та № 41-к від 16 травня 2005 року, що визнається обома сторонами.
Указом Президента України № 220/2002 керівникам судів загальної юрисдикції рекомендовано встановлювати, з урахуванням рівня кваліфікації судді, здійснюваних ним додаткових функцій, участі у правовій експертизі нормативно-правових актів і проектів таких актів, у підвищенні професійного рівня суддів та рівня правової освіти населення посадові оклади, посадові оклади, збільшені на 50 відсотків, а також щомісячну надбавку за напруженість та складність роботи - у розмірі 80 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
На підставі вказаного Указу головою Хмельницького міського суду прийнято наказ № 22 від 11 квітня 2003 року, яким з 01 січня 2003 року суддям Хмельницького міського суду, зокрема позивачу, збільшено посадові оклади на 50% та встановлено щомісячну надбавку за напруженість та складність роботи у розмірі 80% посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас (том 3, а.с. 135-136).
Наказом голови Хмельницького міського суду № 64 від 21 липня 2003 року з 01 липня 2003 року позивачу збільшено посадовий оклад на 50% та встановлено щомісячну надбавку за напруженість та складність роботи у розмірі 80% посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Водночас згідно з пунктом 3 цього наказу скасовано наказ № 22 від 11 квітня 2003 року (том 3, а.с. 154).
Наказом голови Хмельницького міського суду № 41-к від 16 травня 2005 року з 01 травня 2005 року суддям Хмельницького міського суду, зокрема позивачу, збільшено посадові оклади на 50% (том 3, а.с. 153).
Позивач вважає, що зазначені вище накази голови суду були обов`язковими до виконання відповідачем 2, але у спірні періоди безпідставно не виконувались, внаслідок чого його заробітну плату було неправомірно знижено.
Проте, пунктом 3 Указу Президента № 220/2002 визначено, що Кабінет Міністрів України повинен здійснювати фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Указу, з 01 січня 2003 року в межах коштів, передбачуваних у Державному бюджеті на утримання судів.
Надавши керівникам судів загальної юрисдикції право встановлювати суддям відповідного суду збільшені на 50% посадові оклади та надбавку за складність роботи в розмірі 80% посадового окладу, Указ № 220/2002 обумовив можливість їх фактичної виплати з наявністю у Державному бюджеті України коштів на такі цілі.
В силу приписів частин першої та другої статті 23 Бюджетного Кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 року, установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
Згідно з частинами 4, 5, 6 статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Будь-які зобов`язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов`язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов`язань не можуть здійснюватися.
Крім того, частиною 8 статті 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів лише у разі:
1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;
2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;
3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.
Тому, виконання наказів голови Хмельницького міського суду № 22 від 11 квітня 2003 року та № 64 від 21 липня 2003 року, прийнятих на виконання Указу Президента України від 05 березня 2002 року № 220/2002 "Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів", здійснювалось виключно в межах кошторисних призначень ТУ ДСА в Хмельницькій області та за наявності бюджетних асигнувань. Оскільки в спірний період не було коштів на збільшення посадового окладу суддів на 50% та встановлення їм надбавки за напруженість і складність роботи в розмірі 80% від посадового окладу, суди прийшли до висновку що вимоги позивача про стягнення недоплаченої заробітної плати задоволенню не підлягають.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заробітної плати з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року на підставі статті 44 Закону України „Про статус суддів" №2862-ХІІ суди вказували, що Кабінет Міністрів України на період з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року не привів посадові оклади суддів України у відповідність із вимогами статті 44 Закону України "Про статус суддів", а саме до встановленого цією нормою співвідношення з окладом Голови Верховного Суду України.
Суди вказували, що не дивлячись на те, що розмір заробітної плати судді встановлений спеціальним законом - статтею 44 Закону України "Про статус суддів", а не статтею 8 Закону України "Про оплату праці", виплата заробітної плати судді була й підпорядкована нормам Закону України "Про оплату праці", зокрема статті 13, відповідно до якої оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджується одночасно з бюджетом.
Оскільки в період з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року жодних змін ні в об`ємі фінансування, ні у виплаті заробітної плати суддів України законодавчі чи інші нормативні акти не передбачали, то правових підстав для виплати суддям різниці в заробітній платі не було.
Суди зазначили, що таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 04 листопада 2015 року (справи за №№ 822/505/13-а, 2-а-9288/10/2270) та постанові від 11 листопада 2015 року (справа № 2а/0270/3001/12).
Що стосується задоволення судом вимог щодо нарахування та виплати позивачу належного розміру заробітної плати з урахуванням надбавки в розмірі 10% до посадового окладу за роботу з таємними документами за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, суд, для повного захисту інтересів позивача, вийшов за межі позовних вимог, посилаючись на те, що таке право позивача на отримання надбавки до посадового підтверджене рішенням суду, яке набрало законної сили.
Вказували на постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 листопада 2011 року у справі № 2-а-2652/11, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2015 року, якою визнано протиправною бездіяльність Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, яка полягала у невидачі з 01 червня 2005 року наказу про встановлення позивачу надбавки до посадового окладу в розмірі 10% у зв`язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці, та зобов`язано ТУ ДСА в Хмельницькій області донарахувати позивачу з 01 червня 2005 року по січень 2009 року включно до заробітної плати та щомісячного грошового утримання і виплатити надбавку за роботу з матеріалами, що мають відомості, які становлять державну таємницю по формі 3 у розмірі 10% від посадового окладу за період його роботи суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області (том 4, а.с. 52-58).
Стягуючи з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 16,16 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, суди дійшли висновку про обґрунтованість з`явлення суми відшкодування тільки в цій частині, оскільки позов задоволено частково, в частині суми 512,94 грн., що становить 0,19% (8506,56х0,19/100) від загальної суми вимоги.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року і прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Касатор зауважив, що він має право на отримання заробітної плати на підставі Указу Президента України від 05 березня 2002 року № 220/2002 "Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів" незалежно від наявності бюджетного фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Указу та компенсації за порушення термінів її виплати за період з 01 січня 2003 року по 06 червня 2005 року.
Також касатор зазначив, що приписами Конституції України та законів України, на підставі статті 44 Закону України „Про статус суддів" №2862-ХІІ, з 01 червня 2005 року посадові особи відповідних органів державної влади (судів усіх інстанцій, ДСА України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України) зобов`язані були нараховувати заробітну плату суддям, передбачати у кошторисах та здійснювати видатки на ці цілі виходячи із процентного співвідношення окладу Голови Верховного Суду України.
Вказував, що судом відхиллено клопотання позивач про призначення судово-економічної експертизи щодо нарахування заробітної плати позивачу з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року на підставі статті 44 Закону України „Про статус суддів" №2862-ХІІ та компенсацію за порушення термінів її виплати.
Тому, невиплата вказаної різниці заробітної плати з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, належної судді на підставі закону, є невиправданим, незаконним втручанням у його право на мирне володіння своїм майном, передбачене, зокрема й статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції.
Також, на переконання позивача, зобов`язавши Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області провести нарахування та виплату недоплачену заробітну плату судді за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року з урахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10 % за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, окрім самої надбавки, виплату, якої присуджено постановою Красилівського районного суду від 09 листопада 2011 року, суд всупереч статті 11, 162 КАС України безпідставно змінив обраний спосіб захисту порушеного права позивача, і в порушення положень статті 34 Закону України „Про оплату праці", Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року відмовив у стягненні (зобов`язанні нарахування) такої компенсації.
Позивач зазначає, що Вінницький апеляційний адміністративний суд всупереч вимог статей 205 та 206 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) не прийняв рішення щодо апеляційної скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області.
Також вказує, що ігноруючи вимоги частини третьої статті 94 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року), суд першої інстанції не стягнув з Державної судової адміністрації України судові витрати, які, за його підрахунками, склали 8506, 56 грн, а суд апеляційної інстанції, ігноруючи вимоги статті 206 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) та відхиляючи апеляційну скаргу позивача жодних мотивів з цього приводу не навів.
Касаційна скарга не містить доводів щодо невірного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надходило.
Рух касаційної скарги
Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 09 червня 2016 року відкрив касаційне провадження на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року.