ПОСТАНОВА
Іменем України
27 вересня 2019 року
Київ
справа №490/9354/15-а
адміністративне провадження №К/9901/32114/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Желєзного І.В.
суддів: Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області
на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2015 року у складі судді Мамаєвої О.В. на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шеметенко Л.П., суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В. від 05 вересня 2017 року
у справі № 490/9354/15-а
за позовом ОСОБА_1
до заступника начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області Єпіфанової Надії Іванівни
про визнання неправомірною та скасування постанови, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
У вересні 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірною та скасувати постанову заступника начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області Єпіфанової Н.І. від 27 серпня 2015 року №201 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 6 800,00 грн, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2015 року позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області Єпіфанової Н.І. від 27 серпня 2015 року №201 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6 800,00 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
11 жовтня 2017 року відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року. Просить їх скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
06 листопада 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням Державної архітектурно-будівельної Інспекції у Миколаївській області проведено позапланову перевірку дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті будівництва "Будівництво будівлі невизначеного призначення між нежитловими приміщеннями стоматології за адресою: АДРЕСА_1 та квартирою АДРЕСА_2 ".
За результатами вказаної перевірки 25 червня 2015 року складено припис №171, виданий ОСОБА_1, згідно з пунктом 1 якого вимагається негайно зупинити виконання будівельних робіт з будівництва будівлі невизначеного призначення між нежитловими приміщеннями стоматології за адресою: АДРЕСА_1 та квартирою АДРЕСА_2 .
17 серпня 2015 року головним державним інспектором Інспекційного відділу у місті Миколаєві Управління Державної архітектурно-будівельної Інспекції у Миколаївській області Савчуком О.С. складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким встановлено, що ОСОБА_1 виконуються будівельні роботи між нежитловими приміщеннями стоматології за адресою: АДРЕСА_1 та квартирою АДРЕСА_2 без відповідних документів, які дають право виконувати такі роботи, що є порушенням вимог статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та без затвердженої проектної документації, що є порушенням вимог статей 7, 9 Закону України "Про архітектурну діяльність". З виїздом перевіряючого на місце 11 серпня 2015 року візуальним оглядом встановлено, що ОСОБА_1 після складання припису №171 від 25 червня 2015 року виконані будівельні роботи з встановлення чотирьох металопластикових вікон, встановлені металеві балки перекриття з профтруби, влаштоване покриття з профільного листа. З урахуванням викладених обставин орган державного архітектурно-будівельного контролю дійшов висновку про невиконання ОСОБА_1 пункту 1 припису №171 від 25 червня 2015 року, що є порушенням пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23 травня 2011 року.
Окрім цього, 17 серпня 2015 року головним державним інспектором Інспекційного відділу у місті Миколаєві Управління Державної архітектурно-будівельної Інспекції у Миколаївській області Савчуком О.С. у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 . пункту 1 припису від 25 червня 2015 року №171 відносно неї складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП).
27 серпня 2015 року заступником начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області Єпіфановою Н.І. прийнято постанову №201, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 6 800,00 грн.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позивач вимоги обґрунтовувала тим, що накладення адміністративного стягнення відбулось без належного з`ясування обставин, що мають значення для встановлення підстав щодо притягнення її до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Виявлені під час перевірки порушення вимог містобудівного законодавства, а також спосіб і терміни їх усунення, визначені у відповідному приписі відповідача, не були належним чином доведені їй до відома. Зазначає, що оскаржувана постанова прийнята на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 17 серпня 2015 року, в якому зазначено про порушення нею припису № 171 від 25 червня 2015 року, який отримала засобами поштового зв`язку лише 13 липня 2015 року, коли будівельні роботи були вже закінчені, а отже вимоги припису вона не порушувала. Накладення штрафу за невиконання припису вважає незаконним, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позиція відповідача відсутня, оскільки останнього не було належним чином повідомленно про відкриття провадження у справі № 490/9354/15-а та не повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки припис про зупинення виконання робіт не був одержаний позивачем вчасно, а після ознайомлення зі змістом вимог органу контролю позивач не виконував будівельні роботи на об`єкті, чим фактично виконав припис відповідача в цій частині, накладення адміністративного стягнення відбулось необґрунтовано, що є підставою для скасування оспорюваної постанови суб`єкта владних повноважень та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції правильно встановив наявність підстав для задоволення позову, однак вказаного висновку дійшов у зв`язку із помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Необізнаність позивача про наявність припису унеможливила виконання його в частині негайного зупинення виконання будівельних робіт, тобто з моменту його складення. У справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА НЕЇ
Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з наступних підстав: відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції; копію адміністративного позову з додатками не отримував, відтак не мав змоги реалізувати свої процесуальні права; адміністративний позов з порушенням строків, встановлених статтею 289 КУпАП; припис №171 позивач отримала 30 червня 2015 року та після його отримання всупереч пункту 1 такого продовжила виконання будівельних робіт.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу вказує, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції. ОСОБА_1 не було пропущено строків звернення до суду із позовом, а після отримання припису №171 негайно припинено всі будівельні роботи.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та заперечень і дійшов висновку про порушення судом норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Зокрема, судом першої інстанції не направлено копії адміністративного позову з додатками та не повідомлено належним чином відповідача про місце, дату та час розгляду справи, а відтак позбавлено можливості доведення правомірності винесення оскаржуваного рішення.
Згідно з частиною 1 статті 10 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), (далі також - КАС України) усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Відповідно до частини 1 статті 12 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення.