Постанова
Іменем України
17 вересня 2019року
м. Київ
справа № 712/9530/17
провадження № 51-9849км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Остапука В.І., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні за касаційною скаргою захисника Демчика В.І. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 13 вересня 2018 року, у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Сміла Черкаської області та мешканки м . Черкаси, громадянки України, працюючої вчителем ЗОШ №1 м. Сміла, з вищою освітою, таку, що має на утриманні малолітню дитину, інваліда, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК,
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК, з призначенням покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 510 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення судових експертиз у сумі 790 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 66 822 грн 66 коп., 3 536 гривень витрат на правову допомогу та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн, а всього 80 358 грн 66 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 66 822 грн 66 копійок, 3536 грн витрат на правову допомогу та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн, а всього 80 358 грн 66 коп.
Як встановив суд, ОСОБА_1, протягом двох років з 2008 по 2010 роки, без реєстрації шлюбу, проживала з гр. ОСОБА_4, у ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_5 . У ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, а ОСОБА_1 відразу звернулась до суду з позовом про встановлення факту їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання їх майна спільною сумісною власністю. У подальшому, наприкінці 2016 року, більш точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, усвідомлюючи та достовірно знаючи, що майно з квартири АДРЕСА_1 їй не належить, оскільки спадкоємцями на вказане майно, відповідно до Цивільного кодексу України, є ОСОБА_5, ОСОБА_2 , ОСОБА_3, а також те, що вказане майно є предметом судового спору, умисно, самовільно, всупереч установленому законом порядку, вивезла зі вказаної квартири меблі та речі, якими розпорядилась на власний розсуд, а саме: частину речей продала і грошові кошти використала на власні потреби, а частину зберігала за своїм місцем свого проживання ( АДРЕСА_2 ), чим завдала значної шкоди потерпілим, а всього заволоділа майном на суму 200 468 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 13 вересня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Демчик В.І., діючи в інтересах засудженої ОСОБА_1, посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим просить скасувати вирок та ухвалу з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції. Зокрема, захисник вважає, що в діях його підзахисної відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника Демчика В.І. представник потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - адвокат Манзар Т.В. просить залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідача, прокурора та перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши заперечення, що надійшли, колегія суддів вважає, що ця скарга не підлягає задоволенню.
Так, згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить дати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Відповідно до ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.