Постанова
Іменем України
23 вересня 2019 року
м. Київ
справа №311/3310/14-ц
провадження № 61-26241 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Васильківського районного суду Запорізької області від 12 червня 2015 року у складі судді Степаненко Ю. А. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року у складу колегії суддів: Гончар М. С., Кухаря С. В., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 22 жовтня 2006 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 7 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою 22,80 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, станом на 31 липня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі
24 895,49 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 4 689,66 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом - 20 205,83 грн, штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн, штрафу (процентна складова) - 947,41 грн. Ураховуючи, що судовим наказом Шевченківського районного суду
м. Запоріжжя від 07 липня 2008 року з відповідача було стягнуто заборгованість у розмірі 5 947,27 грн, загальна сума заборгованості за кредитом становить
20 395,63 грн.
Посилаючись на наведене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з
ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій
Рішенням Васильківського районного суду Запорізької області від 12 червня 2015 року у задоволені позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не надало належних та допустимих доказів на підтвердження укладення між банком та ОСОБА_1 кредитного договору та неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, оскільки, як убачається з двох висновків судово-почеркознавчих експертиз від 28 листопада 2014 року та від 20 квітня 2015 року ОСОБА_1 не підписував заяву позичальника від 22 жовтня 2006 року № б/н, на підставі якої за твердженням позивача виникли спірні правовідносини, що не було спростовано іншими належними та допустимими доказами, а тому суд дійшов висновку, що відповідач не укладав з банком 22 жовтня 2006 року кредитного договору.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 23 липня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, рішення Васильківського районного суду Запорізької області від 12 червня 2015 року змінено в частині правового обгрунтування причин відмови у задоволені позову.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Постановою Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року заяву ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 23 липня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 18 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, рішення Васильківського районного суду Запорізької області від 12 червня 2015 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" з підстав неможливості встановлення обставин, на які посилається позивач, за відсутності наданих банком допустимих доказів на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору від 22 жовтня 2006 року та надання відповідачу кредитних коштів. Судом першої інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 не підписував заяву позичальника від 22 жовтня 2006 року № б/н, а отже не укладав з банком кредитного договору, що підтверджується двома висновками судово-почеркознавчих експертиз. Судовий наказ Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 липня 2008 року у справі № 2-н-996/2008, яким з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором від 22 жовтня 2006 року № б/н у сумі
5 947,27 грн, не є підтвердженням укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, оскільки станом на час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, зазначений судовий наказ скасований ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2015 року.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У червні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга
ПАТ КБ "ПриватБанк", у якій заявник просив скасувати рішення Васильківського районного суду Запорізької області від 12 червня 2015 року і ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року, та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки наданим банком доказам на підтвердження укладення кредитного договору від 22 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем. Висновки судово-почеркознавчих експертиз були складенні з порушенням Науково-методичних рекомендацій для проведення досліджень з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року
№ 53/5, зокрема надані експертам умовно-вільні зразки для здійснення дослідження не відповідають об`єкту дослідження за формою документа та цільовим призначенням. Крім того, висновки експертів є недостатніми доказами, тому що не дозволяють зробити достовірний висновок про факт, що доказується. Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки наданій банком виписці за кредитним договором/кредитною карткою, з якої можна встановити всі здійснені операції за кредитом, в тому числі й факт надання позичальнику кредитних коштів та сплату щомісячних платежів по кредиту протягом дії кредитного договору. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не підписував кредитний договір суперечать нормам чинного законодавства, оскільки відсутність волевиявлення на укладення правочину є підставою для визнання договору недійсним, однак предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості. З огляду на наведене, питання підписання відповідачем договору не відносяться до предмету позову, а тому висновки судово-почеркознавчих експертиз не мають правового значення у справі. Крім того, судом першої інстанції необгрунтовано стягнуто з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 760,00 грн, оскільки відсутні докази на підтвердження оплати таких витрат та участі представника відповідача у розгляді справи.
Узагальнені вимоги та доводи відзиву на касаційну скаргу
У жовтні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому він зазначав, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи та ухвалили законні і обгрунтовані рішення, підстави для їх скасування відсутні.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ і кримінальних справ від 29 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
16 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 22 жовтня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" та невідомою суду особою укладено кредитний договір № б/н, позичальник отримав кредит у розмірі 7 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 36 процентів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном його повернення, що відповідає стоку дії картки.
Відповідно до умов кредитного договору, він складається із: заяви позичальника, Умов і правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, тарифів банку.
За кредитним договором від 22 жовтня 2006 року № б/н, станом на 31 липня
2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" нарахувало відповідачу заборгованість у розмірі 24 895,49 грн, яка складається: із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 689,66 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 20 205,83 грн, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн (фіксована складова),
947,41 грн (процентна складова). З урахуванням стягнутої з відповідача за судовим наказом Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 липня 2008 року у справі № 2-н-996/2008, заборгованості у розмірі 5 947,27 грн, загальна заборгованість за кредитом становить 20 395,63 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2015 року у справі № 336/4923/15-ц судовий наказ Шевченківського районного суду
м. Запоріжжя від 07 липня 2008 року у справі № 2-н-996/2008 скасовано.
Відповідно до висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 28 листопада 2014 рокуД/№367, короткі рукописні записи, в графах "Заявления" б/н від 22 жовтня 2006 року, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. Підпис в графі " Клиент … . Подпись" "Заявление" б/н від 22 жовтня 2006 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Відповідно до висновку судової комісійної почеркознавчої експертизи
від 20 квітня 2015 року № 4571-14, виконаної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, підпис від імені ОСОБА_1 в графі "Подпись" в розділі "Банківські послуги" заяви позичальника б/н від 22 жовтня 2006 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою без ознак наслідування його справжнього підпису.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування