Постанова
Іменем України
17 вересня 2019 року
м. Київ
судова справа № 138/2008/14-к
провадження № 51-8896км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Білик Н. В., Кишакевича Л. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Гаврилюка С. М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисників Чаплинського Ю. М.,
Варчука А. Б.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020220000254, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вила Ярузькі Чернівецького району Вінницької області, без певного місця проживання, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 12 березня 2012 року
за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого 04 квітня 2014 року після відбуття строку покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 червня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.
За цим вироком також засуджено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 187 КК України, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 100 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 у строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 05 червня 2015 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Початок строку відбування покарання прийнято обчислювати з 05 червня 2015 року.
Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 26 червня 2018 року змінив указаний вирок у частині призначення покарання. Постановив вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.
У решті вирок районного суду залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 11 квітня
2014 року близько 02:00 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, маючи умисел на вчинення розбійного нападу з метою заволодінням чужим майном, проникли до будинку АДРЕСА_1, належного ОСОБА_5, 1932 року народження, де зв`язали останнього та його дружину ОСОБА_8, 1937 року народження, погрожуючи при цьому застосувати фізичне насильство, небезпечне для їх життя, яке надалі застосував ОСОБА_1 до потерпілого ОСОБА_5 шляхом нанесення останньому кількох ударів кулаком по голові, заподіявши цим легких тілесних ушкоджень, після чого заволоділи грошовими коштами на суму 100 000 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він просить скасувати судові рішення щодо нього, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1
ст. 284 КПК України. Вважає, що його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, за який його засуджено, не доведено, оскільки доказів скоєння ним цього злочину, в матеріалах провадження немає. Вказує на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені в ході судового розгляду, який, на думку ОСОБА_1, проведено неповно та однобічно. Зазначає, що деякі судові засідання в суді першої інстанції проводилися без участі обвинувачених та їх захисників. Також вважає, що суд апеляційної інстанції розглянув провадження незаконним складом суду, оскільки головуючий суддя Ващук В. П. вже брала участь у розгляді іншого кримінального провадження щодо нього.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 підтримав свою касаційну скаргу частково та, посилаючись на зазначені у ній порушення допущені судами першої та другої інстанції, просив скасувати постановлені щодо нього судові рішення та призначити новий розгляд провадження у суді першої інстанції.
Захисник Чаплинський Ю. М. підтримав касаційну скаргу засудженого зі зміненими вимогами та просив її задовольнити.
Захисник засудженої ОСОБА_4 - адвокат Варчук А. Б. вважав, що вимоги засудженого ОСОБА_1 є обґрунтованими.
Прокурор вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
У поданій касаційній скарзі засуджений, крім іншого, не погоджується зі встановленими фактичними обставинами кримінального провадження, вказує на неповноту судового розгляду, тоді як їх перевірки в силу статей 433, 438 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.