Постанова
Іменем України
23 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 279/2014/15-ц
провадження № 61-18588св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Житомирської області, у складі колегії суддів:
Косигіної Л. М., Худякова А. М., Григорусь Н. Й., від 28 березня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з жовтня 2002 року вона проживала з відповідачем однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_1 . Вказувала, що вони вели спільне господарство, спілкувалися як подружжя, обговорювали питання майнового та фінансового характеру, планували життя на майбутнє. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син, після чого вони переїхали жити на іншу квартиру. За час спільного проживання 29 вересня 2005 року за спільні кошти вони придбали квартиру
АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу. 06 липня 2011 року вони зареєстрували шлюб.
Посилаючись на те, що відповідач не визнає її право на вказану квартиру, позивач просила суд встановити факт проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2002 року по 06 липня 2011 року;визнати спільною сумісною власністю квартиру АДРЕСА_2 ; виділити їй та відповідачу у власність по 1/2 частині вищевказаної квартири кожному.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, у складі судді Волкової Н. Я., від 03 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що проживання з відповідачем було постійним, вони мали спільний бюджет, мали спільні витрати, взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю. Позивач не спростувала доводи відповідача, що відносини між ними носили характер періодичних зустрічей і пов`язувала їх лише спільна дитина.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 28 березня 2017 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період
з 01 січня 2004 року по 06 липня 2011 року. Визнано квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним
на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_2 . У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу та придбання за цей час та за спільні кошти квартири
АДРЕСА_2 . Визначаючи період спільного проживання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення факту спільного проживання однією сімʼєю у період з жовтня 2002 року по 31 грудня 2003 року включно, оскільки чинним на той період законодавством не було передбачено можливості встановлення такого факту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що з 01 січня 2004 року по 29 вересня 2005 року відповідач проходив військову службу, був зареєстрований та постійно проживав у військовій частині. Позивач зареєстрована у спірній квартирі згідно договору найму, укладеного між сторонами. Суд апеляційної інстанції не встановив походження грошових коштів, які були витрачені на придбання спірної квартири. Судом апеляційної інстанції не застосовано наслідки спливу строків позовної давності.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"
(далі - ЦПК України), який набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 липня 2004 року народився ОСОБА_3, батьками якого є позивач та відповідач (а. с. 7).
З медичної картки, заведеної на ОСОБА_4 слідує, що дитина та матір обліковувалися за адресою: АДРЕСА_3, у подальшому адреса була змінена на квартиру
АДРЕСА_2 (а. с. 144-146).
З трудової книжки позивача слідує, що з червня 2003 року по липень
2007 року вона працювала продавцем (а. с. 10, зворот).
29 вересня 2005 року ОСОБА_2 купив у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 . Продаж вчинено за 5 512 грн (а. с. 8-9).
Відповідач зареєстрований у зазначеній квартирі з 12 вересня 2007 року
(а. с. 16).
17 березня 2006 року між ОСОБА_1 (споживач) та
ВАТ "Енергопостачальна компанія" "Житомиробленерго" було укладено договір № 923-149 про користування електричною енергією у квартирі АДРЕСА_2 (а. с. 70).
12 березня 2007 року між ОСОБА_1 та Коростенським комунальним підприємством "Водоканал" укладено договір № 7039 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у квартирі АДРЕСА_2 (а. с. 71).
Згідно копій квитанцій про оплату послуг водопостачання та електропостачання слідує, що оплату за користування цими послугами з 2007 року з 2007 року здійснювала ОСОБА_1 (а. с. 72-82).
02 серпня 2007 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_1 був укладений договір найму зазначеної квартири з правом реєстрації у ній (а. с. 83).
З 08 серпня 2007 року позивач зареєстрована у квартирі
АДРЕСА_2 (а. с. 5).
Згідно з довідками дошкільного навчального закладу № 12 м. Коростеня, Коростенської міської гімназії та Коростенського міського колегіуму ОСОБА_4 проживає та зареєстрований з 2007 року у квартирі АДРЕСА_2
(а. с. 147-149).
З наданих позивачем фотографічних зображень слідує, що у період
2004-2010 років ОСОБА_2 разом із позивачем та сином святкував сімейні свята, дні народження, проводив сімейний відпочинок, відвідував родичів позивача тощо (а. с. 123-136).
06 липня 2011 року між сторонами укладено шлюб (а. с. 6).
Позиція Верховного Суду