Постанова
Іменем України
23 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 205/2822/17
провадження № 61-9055св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача -ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В., від 03 квітня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є наймачем квартири
АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані вона, її син - ОСОБА_2 та її онука - ОСОБА_4 . На даний час у зазначеній квартирі її син не проживає, участі в утриманні квартири не приймає та нею не користується. Вказувала, що весь цей час він мав вільний доступ до квартири та перешкоди йому з її боку не чинились. Посилаючись на те, що відповідач без поважних причин не проживає у квартирі понад шість місяців, позивач просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Остапенко Н. Г., від 10 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не проживає у спірній квартирі з 2005 року без поважних причин, що підтверджується показаннями свідків та відсутністю у квартирі його особистих речей, отже наявні підстави для задоволення позовних вимог та визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що акти, складені мешканцями будинку про непроживання відповідача у спірній квартирі з 2005 року, які були надані позивачем на підтвердження позовних вимог, не можуть бути визнані належними доказами, оскільки не містять у собі достовірних даних щодо строку відсутності відповідача у спірній квартирі та інформації щодо причин відсутності відповідача у спірному приміщенні. Сам факт непроживання відповідача у зазначеній квартирі не є підставою для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, оскільки відповідно до положень статті 71 ЖК УРСР, підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є відсутність понад шість місяців у житловому приміщенні без поважних причин. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності відповідача у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач надала докази на підтвердження непроживання відповідача у спірній квартирі тривалий час (понад 10 років), що не заперечувалось і самим відповідачем. Суд апеляційної інстанції не направляв на адресу позивача ухвалу про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги, у зв`язку з чим вона позбавлена можливості подати відзив на апеляційну скаргу.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
У прохальній частині відзиву представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить розглядати справу у судовому засіданні з викликом учасників у режимі відеоконференції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Ураховуючи те, що триває стадія попереднього розгляду, під час якої судове засідання не проводиться, повідомлення учасників не передбачено ЦПК України, підстави для задоволення клопотання про розгляд справи за участю учасників у режимі відеоконференції, відсутні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
13 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться на балансі комунального підприємства "Жилсервіс-2" Дніпропетровської міської ради.
Відповідно до довідки про склад сім`ї, виданої 27 квітня 2017 року комунальним підприємством "Жилсервіс-2" Дніпропетровської міської ради у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 (а. с. 5, зворот).