Постанова
Іменем України
23 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 456/2003/13-ц
провадження № 61-7317св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області, у складі судді Гулкевича О. В., від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області, у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В., від 10 листопада 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (далі - Інспекція ДАБК у Львівській області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні частиною будинку та скасування декларації про готовність частини будинку.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач, яка є власником 27/100 частин спірного будинку, здійснила перебудову належної їй частини будинку, захопивши більш ніж 7 кв. м з належних йому та третім особам 73/100 частин будинку. Спірний будинок не розподілений в натурі, квартири в ньому не виділені, а тому ОСОБА_2 не мала права проводити будівельні роботи в 2010-2011 роках щодо збільшення житлової площі. У жовтні 2011 року відповідач шахрайським способом виманила у нього підпис у декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Ознайомившись з декларацією, він 21 жовтня 2011 року та 25 листопада 2011 року звертався до Стрийської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області із заявами про відкликання свого підпису під цим документом.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належною йому та третім особам частиною будинку у розмірі 73/100 по АДРЕСА_1, скасувати декларацію про готовність цього об`єкта до експлуатації, складену Інспекцією ДАБК у Львівській області 15 грудня 2011 року, зобов`язати відповідача ОСОБА_2 привести належну їй частину будинку в розмірі 27/100 до попереднього стану.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розподіл спірного житлового будинку здійснено попередніми власниками до моменту набуття права власності позивачем на належну йому частину у розмірі 73/400 в порядку спадкування. Розподіл будинку здійснений на підставі рішення народного суду м. Стрий від 17 листопада 1960 року, ухвали народного суду Стрийського району від 16 листопада 1961 року, рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради депутатів трудящих від 10 травня 1973 року № 249. Вказаним рішенням міської ради у зв`язку з продажем сараю "Б", що викликало зміну ідеальних частин співвласників жилого будинку АДРЕСА_1, затверджено розрахунок ідеальних частин цього жилого будинку між співвласниками: частка ОСОБА_6 (батько позивача) становить 73/100 частини жилого будинку, а частка ОСОБА_7 - 27/100 частин жилого будинку. Останні погодилися з таким розподілом, вищезазначених рішень не оспорювали, тобто вважали їх законними. Таким чином, доводи позивача про те, що спірний будинок не був розподілений в натурі між співвласниками, не знайшли свого підтвердження.
Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вимоги про скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта - садибного житлового будинку на АДРЕСА_1, яка зареєстрована Інспекцією ДАБК у Львівській області 15 грудня 2011 року. Декларація підписана позивачем, а також іншими співвласниками будинку.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що реконструкція з добудовою та надбудовою другого поверху проведена відповідачем ОСОБА_2 в належній їй на праві власності частині будинку за рахунок площі зазначених у договорі дарування приміщень будинку, оскільки стіна, яка є суміжною між приміщеннями 1-4 (в частині будинку позивача) та 2-3, 2-4 (в частині будинку відповідача), не переносилась, що підтверджується висновком проведеної у цій справі судової будівельно-технічної експертизи від 06 липня 2016 року, а тому підстави для висновку про те, що відповідач незаконно захопила частину належної позивачу частки в будинку, відсутні.
Декларація про готовність до експлуатації реконструйованої відповідачем ОСОБА_2 належної їй на праві власності частини будинку з добудовою та надбудовою до існуючих приміщень зареєстрована Інспекцією ДАБК у Львівській області 15 грудня 2011 року і визначених законом підстав для її скасування судом не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У грудні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10 листопада 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про проведення між співвласниками поділу в натурі спірного житлового будинку не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки реальний поділ будинку не відбувся. Спірний житловий будинок знаходиться фактично у спільній частковій власності. Судова будівельно-технічно експертиза від 06 липня 2016 року була проведена без урахування площ усіх приміщень, чим зменшено площу приміщень, які підлягають поділу. Вказане не враховано судами.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху із наданням строку для усунення її недоліків.
Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 456/2003/13-ц.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником 73/100 частини жилого будинку по АДРЕСА_1, право власності на яку він набув у порядку спадкування після смерті свого батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 13 березня 1996 року державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Чернилевською М. М. (а. с. 79-81, т. 1).
Батькові позивача належало на праві власності 73/100 частини вказаного будинку.
Окрім того, спадкоємцями цієї частки будинку є три сестри позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4, кожна з яких також має право власності на 73/100 частини вказаного будинку (по 1/4 частині від 73/100 частин будинку) (а. с. 10, 183, 185, т. 1).
В цілому жилий будинок (садибного типу) складався з двох кімнат жилою площею 44,4 кв. м, двох кухонь, до якого належали господарські будівлі: вбиральня цегляна "Б", вбиральня дощата "В", сарай дощатий "Д", огорожа металева, огорожа дерев`яна, дві водоколонки металеві, замощення бетонне, і був розташований на земельній ділянці площею 849 кв. м (а. с. 81, т. 1).
Відповідач ОСОБА_2 є власником 27/100 частини жилого будинку по АДРЕСА_1, право власності на яку вона набула на підставі договору дарування частини будинку від 22 липня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Чернилевською М. М., зареєстрованого в реєстрі за № 3505 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 05 серпня 2005 року № 5921075, та власником земельної ділянки площею 0,0512 га з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за цією ж адресою (а. с. 10, 36, 47, 86-88 т. 1).
У договорі дарування (пункту 1) зазначено, що ОСОБА_11 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар 27/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1, а саме: коридор "2-1", кладова "2-2", кухня "2-3", житлова кімната "2-4", підвал ІІ, загальною площею 43,5 кв. м, житловою площею 17,7 кв. м.
Наявність вказаних вище приміщень у будинку підтверджується технічним паспортом, складеним станом на 18 листопада 1996 року (а. с. 114-116 т.1).
Вказана частина будинку з відповідною частиною господарських будівель належала дарувальнику ОСОБА_11 на підставі договору дарування, посвідченого Стрийською державною нотаріальною конторою 30 липня 2004 року за реєстровим № 1-3850, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 16 серпня 2004 року, номер витягу 4457958, реєстровий № 5221075 (пункт 2 договору дарування).
На момент дарування будинок складався з двох кухонь, двох житлових кімнат площею 43,08 кв. м, загальною площею 123, 69 кв. м, до якого належали: вбиральня цегляна "Б", вбиральня дощата "В", сарай дощатий "Д", дві металевих огорожі, дві водоколонки та замощення (пункт 1 договору дарування).
У вказаному договорі дарування було зазначено ті приміщення будинку, які відносились до 27/100 частини будинку, право власності на яку набула відповідач ОСОБА_2 на підставі договору дарування.