ПОСТАНОВА
Іменем України
26 вересня 2019 року
Київ
справа №820/10744/15
адміністративне провадження №К/9901/16116/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №820/10744/15
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Харківській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року, ухвалену в складі головуючого судді Мельникова Р.В., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року, ухвалену в складі: головуючого судді Мельнікової Л.В., суддів Донець Л.О., Бартош Н.С., у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора праці Відділу контролю за додержанням трудового законодавства в м. Харкові та центральних районах області Територіальної державної інспекції з питань праці в Харківській області.
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У жовтні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці в Харківській області (далі - ГУ Держпраці в Харківській області) з вимогами:
1.1. скасувати наказ Територіальної державної інспекції з питань праці в Харківській області від 26 жовтня 2015 року № 42-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи;
1.2. зобов`язати ГУ Держпраці в Харківській області поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора праці або на аналогічній посаді, що відповідає його освітньому рівню, профілю професійної компетентності та кваліфікаційному досвіду роботи з 26 жовтня 2015 року;
1.3. зобов`язати ГУ Держпраці в Харківській області видати дублікат вкладишу до трудової книжки ОСОБА_1, до якого внести запис про його призначення на посаду головного державного інспектора праці Відділу контролю за додержанням трудового законодавства в м.Харкові та центральних районах області за переведенням із Територіальної державної інспекції з питань праці в м.Києві із збереженням 9 рангу державного службовця з 07 жовтня 2013 року (наказ від 04 листопада 2015 № 43-к);
1.4. зобов`язати ГУ Держпраці в Харківській області виплатити ОСОБА_1 заробітну плату в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7714,08 грн;
1.5. стягнути з ГУ Держпраці в Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітну плати за час вимушеного прогулу з 26 жовтня 2015 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі в розмірі із розрахунку відповідно до довідки Територіальної державної інспекції з питань праці в Харківській області від 26 жовтня 2015 року № 01-19/251;
1.6. визнати дії Територіальної державної інспекції з питань праці в Харківській області щодо звільнення з роботи ОСОБА_1 незаконними;
1.7. зобов`язати ГУ Держпраці в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку із реорганізацією Територіальної державної інспекції з питань праці в Харківській області є незаконним, адже відповідачем не дотримано порядку вивільнення працівників, а саме: порушено право на персональне попередження про наступне вивільнення, не враховано його переважне право на залишення на роботі, не проведено в день звільнення остаточний розрахунок заробітної плати.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом Територіальної державної інспекції з питань праці в Харківській області "Про призначення на посаду ОСОБА_1 " від 30 вересня 2015 року №40-К ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного інспектора праці Відділу контролю за додержанням трудового законодавства в м. Харкові та центральних районах області на період до фактичного виходу на роботу основного працівника ОСОБА_2, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, за переведенням з Територіальної державної інспекції з питань праці в м. Києві.
4. 30 вересня 2015 року Територіальною державною інспекцією з питань праці в Харківській області попереджено позивача про вивільнення у зв`язку з реорганізацією вказаної установи.
5. Наказом голови комісії з реорганізації Територіальної державної інспекції з питань праці в Харківській області "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 " від 26 жовтня 2015 року №42-к ОСОБА_1 - головного державного інспектора праці Відділу контролю за додержанням трудового законодавства в м. Харкові та центральних районах області - звільнено з роботи з 26 жовтня 2015 року у зв`язку з реорганізацією Територіальної державної інспекції з питань праці в Харківській області відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
6. Не погоджуючися з указаним наказом, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
7. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року позов задоволено частково:
7.1. визнано незаконними дії Територіальної державної інспекції з питань праці в Харківській області щодо звільнення з роботи ОСОБА_1 ;
7.2 скасовано наказ Територіальної державної інспекції з питань праці в Харківській області "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 " від 26 жовтня 2015 року № 42-к;
7.3. поновлено позивача на посаді головного державного інспектора праці Відділу контролю за додержанням трудового законодавства в м.Харкові та центральних районах області Територіальної державної інспекції з питань праці в Харківській області з 26 жовтня 2015 року;
7.4. стягнуто з Головного управління Держпраці в Харківській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26 жовтня 2015 року по 25 квітня 2016 року в розмірі 14694,40 грн.
7.5. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
8. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року змінено постанову суду першої інстанції шляхом її доповнення вказівкою про те, що з Головного управління Держпраці в Харківській області на користь ОСОБА_1 стягнута заробітна плата за час вимушеного прогулу з 26 жовтня 2015 року по 25 квітня 2016 року в розмірі 14694,40 грн потребує відрахування обов`язкових податків, зборів, унесків.
8.1. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
9. Частково задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог статті 49-2 КЗпП України. Зокрема, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивача було звільнено до завершення двомісячного строку попередження про можливе звільнення у зв`язку з реорганізацією Територіальної державної інспекції з питань праці в Харківській області, чим порушено встановлені трудовим законодавством гарантії.
10. Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про поновлення на роботі в ГУ Держпраці в Харківській області, суди попередніх інстанцій зазначили, що особа, яку було звільнено з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, не може вимагати поновлення його на роботі на новоутвореному підприємстві, адже вона не була переведена до нього в установленому порядку.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
11. Не погоджуючися з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
12. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції, поновлюючи його на посаді головного державного інспектора праці Відділу контролю за додержанням трудового законодавства в м. Харкові та центральних районах області Територіальної державної інспекції з питань праці в Харківській області з 26 жовтня 2015 року, не врахував, що на день ухвалення постанови (25 квітня 2016 року) діяльність Територіальної державної інспекції з питань праці в Харківській області була припинена (з 29 лютого 2016 року).
13. Отож позивач стверджує, що суд першої інстанції, обираючи спосіб захисту права, порушеного фактом незаконного звільнення, поновив його в неіснуючу установу, тобто постановив таке рішення, що не направлене на реальний захист порушених прав.
14. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 жовтня 2017 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року в частині оплати вимушеного прогулу скасував, справу направив у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
14.1. У решті судові рішення залишив без змін.
15. Не погоджуючися із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 із підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2017 року в частині поновлення його на посаді головного державного інспектора в Територіальній державній інспекції з питань праці в Харківській області та змінити в цій частині рішення шляхом поновлення на посаді головного державного інспектора в ГУ Держпраці в Харківській області.
16. 12 січня 2018 року зазначену заяву передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
17. Постановою Верховного Суду від 16 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
17.1. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2017 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора праці Відділу контролю за додержанням трудового законодавства у м. Харкові та центральних районах області Територіальної державної інспекції з питань праці в Харківській області скасувати, а справу направлено в цій частині на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
18. Задовольняючи заяву позивача, Верховний Суд у постанові від 16 травня 2019 року дійшов висновку про неправильне застосування Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 24 жовтня 2017 року норм матеріального права, зокрема частини третьої статті 36 та статті 235 КЗпП України.
19. За висновками Верховного Суду скасування наказу про звільнення повинно відновити те становище, що існувало до його прийняття, тобто забезпечити незаконно звільненій особі ті ж самі умови праці, які остання мала до звільнення.
20. В аспекті обставин цієї справи Верховний Суд зазначив, що у випадку реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. До правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й відносин публічної служби, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).
21. Верховний Суд звернув увагу, що суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині поновлення на роботі в припиненій Територіальній державній інспекції з питань праці в Харківській області, зазначив, що ГУ Держпраці в Харківській області зобов`язано вжити заходів для призначення (переведення) позивача на рівнозначну посаду. Проте в резолютивній частині рішення суду касаційної інстанції зазначене не знайшло свого відображення.
22. 06 червня 2019 року касаційну скаргу у вказаній частині передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
23. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
24. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
25. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
26. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
27. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
29. Частиною другою статті 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.