ПОСТАНОВА
Іменем України
26 вересня 2019 року
Київ
справа №812/1327/17
адміністративне провадження №К/9901/6319/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №812/1327/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сухарька М.Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУНП у Луганській області, відповідач), в якому просив:
1.1. визнати неправомірною бездіяльність ГУНП у Луганській області щодо ненарахування ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 у розмірі 21601,10 грн;
1.2. зобов`язати ГУНП у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 у розмірі 21601,10 грн.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що він у періоди з 27.08.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 28.08.2017 проходив службу в Національній поліції України та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції (далі - АТО) на території Луганської області, а тому має право на отримання винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" (далі - Постанова №24).
2.1. Однак винагорода за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 відповідачем не нарахована та не виплачена.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Відповідно до довідки від 04.10.2017 про проходження служби, виданої управлінням кадрового забезпечення ГУНП у Луганській області, ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 по 28.08.2017 проходив службу на посадах начальника відділу слідчого управління, начальника відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління, заступника начальника відділу організаційно-методичного відділу слідчого управління ГУНП у Луганській області.
4. На підставі довідки від 31.08.2015 №ВДЗ/9577/А про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а також наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 12.12.2014 №97 комісією Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України прийнято рішення від 13.10.2015 №19/І/ХІІІ/16 про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та 05.11.2015 видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 .
5. Згідно з довідками про грошове забезпечення за період проходження служби в ГУНП у Луганській області від 19.09.2017 №749/111/22-2017 та від 04.10.2017 № 832/111/22-2017 позивачу за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 нараховано грошове забезпечення за листопад 2015 року в сумі 6410,88 грн, за грудень 2015 року в сумі 8236,20 грн, за січень 2016 року в сумі 8236,20 грн.
6. Винагорода за безпосередню участь в АТО, згідно з довідкою ГУНП у Луганській області від 19.09.2017 №749/111/22-2017, за спірний період позивачу не нараховувалася.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
7. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково:
7.1. стягнуто з ГУНП у Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 в розмірі 20386,49 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів;
7.2. у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу винагороду за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 31.01.2016.
9. Суд першої інстанції зазначив, що військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО у разі одночасного дотримання таких умов: залучення до проведення АТО, перебування в підпорядкуванні (виконання завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур і розвідувальних органів України); перебування в районі проведення АТО.
10. Посилаючись на наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції зазначив, що позивач відповідає вказаним вимогам, а тому має право на отримання винагороди за безпосередню участь в АТО.
11. Водночас суд першої інстанції зазначив про необґрунтованість доводів відповідача щодо поширення дії положень Постанови №24 лише на працівників міліції, оскільки вказана постанова регулює порядок виплати винагороди за безпосередню участь в АТО, зокрема працівникам правоохоронних органів, до яких, з огляду на завдання поліції, визначені Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII), відносять також працівників поліції.
12. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
13. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені адміністративного позову, зазначив, що підстави для виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 відсутні.
14. Суд апеляційної інстанції зазначив, що винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується тільки за час фактичної участі у відповідних заходах, які зазначені в пункті 1 додатку 1 Постанови №24.
15. Проте в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактичної участі позивача в проведенні антитерористичної операції, за яку постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 №158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" (далі - Постанова №158) установлено виплату грошової винагороди, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
15. У січні 2018 року скаржник звернувся до Верховного Суду з указаною касаційною скаргою.
15.1. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В.М., суддям Бевзенку В.М., Данилевич Н.А.
15.2. Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
15.3. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 12 червня 2019 року №722/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
15.4. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
16. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
17. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що його безпосередня участь в АТО на території Луганської області в спірний період підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
17.1. Позивач указує, що судом першої інстанції встановлено дотримання всіх трьох умов, за наявності яких, він уважається таким, що має право на отримання винагороди за безпосередню участь в АТО.
17.2. За таких обставин позивач уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог і помилково скасував законне рішення, ухвалене судом першої інстанції.
18. Відповідач скористався своїм правом і надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на висновки та установлені судом апеляційної інстанції обставини, просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
V. Висновки за результатами розгляду справи з посиланням на норми права, якими керувався Суд, і їхні мотиви
19. Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) суб`єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.
19.1. За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб`єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.
19.2. Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.
20. Пунктом 1 Постанови №24 установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.
21. Статтею 1 Закону України від 19.06.2003 №964-IV "Про основи національної безпеки України" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що правоохоронні органи - це органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.