ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 917/885/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д. (головуючий), Вронська Г.О., Мамалуй О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Бородіна Л.І., судді - Лакіза В.В., Плахов О.В.)
від 23.04.2019
у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС", ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в розмірі 805 449,97 грн.
Розпорядженням керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.09.2019 № 29.3-02/2665 у зв`язку з відпусткою суддів Кролевець О.А. і Ткач І.В. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 917/885/136, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Кондратова І.Д. (головуючий), Вронська Г.О. і Мамалуй О.О.
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень проти позову.
1.1. 20.07.2018 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом, у якому просило стягнути солідарно з ТОВ "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС" (відповідач - 1), ОСОБА_1 (відповідач -2) на його користь заборгованість за заборгованість у розмірі 805 449,97 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 14.03.2013 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС", укладено договір фінансового лізингу №DNH2FLО03063, за умовами якого останній зобов`язаний був, зокрема, сплатити винагороду за користування майном у розмірі та порядку сплати відповідно до пункту 2.4 договору.
1.3. На забезпечення виконання зобов`язання за цим договором 14.03.2013 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № DNH2FLО03063/DP.
1.4. ПАТ КБ "Приватбанк" зазначало, що ТОВ "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС" умови договору фінансового лізингу належним чином не виконало, на повідомлення банку № 30.1.0.0/2 - 3022DNH2507K від 28.07.2017 про наявність станом на 28.07.2017 заборгованості у сумі 1003796,41 грн, яку необхідно сплатити у десятиденний строк з дня отримання цієї вимоги, як основний боржник, так і поручитель, не відреагували, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 805449,97 грн.
1.5. 22.01.2019 ТОВ "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС" подало відзив на позовну заяву, в якій проти позову заперечувало посилаючись на те, що:
1.5.1. належним чином виконало умови договору фінансового лізингу, перерахувавши позивачу грошові кошти у розмірі 1848393,07 грн;
1.5.2. згідно з довідкоб ПАТ КБ "ПриватБанк" від 12.06.2015 № 08.7.0.0.0/1506121032222, виданою ТОВ "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС", станом на 12.06.2015 в ПАТ КБ "ПриватБанк" у клієнта позичкової заборгованості за кредитами та відсотками немає;
1.5.3. відповідно до пункту 2.5 договору банк не мав права в односторонньому порядку збільшувати розмір винагороди або платежів по відшкодуванню інших витрат банка;
1.5.4. позивач, звертаючись про стягнення заборгованості у розмірі 805449,97 грн, пропустив строк позовної давності, який сплив 26.12.2017, оскільки відповідно до пункту 2.4 договору сума винагороди за користування майном сплачується у строк, встановлений у пункті 11.1 цього договору, або у день дострокового повного виконання зобов`язань за цим договором (тобто, 25.12.2014);
1.5.5. порука є припиненою на підставі частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України;
1.6. 12.02.2019 позивач надав заперечення на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що сторонами збільшено строк позовної давності до 5 років, в тому числі і до винагороди за користування майном, а тому він не пропустив строк позовної давності. Також позивач вказав, що строк дії лізингу може бути змінений відповідно до пунктів 11.1, 10.1-10.4.2 договору, а тому порука згідно умов договору не припинилася з підстав наявності прав у позивача на зміну строку лізингу, який він вправі змінити у будь-який час.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.02.2019 у справі № 917/885/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, керуючись нормами статей 11, 626, 629, 631, 806 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", виходив з того, що позивачем:
2.2.1. не надано детального розрахунку винагороди за формулою визначеною у пункті 2.4 договору фінансового лізингу;
2.2.2. не обґрунтовано, на яких підставах заборгованість входить до складу лізингових платежів та безпосередньо пов`язана з цим договором, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог;
2.2.3. не надано доказів того, що спірна винагорода відноситься до інших витрат, тому визнано суд погодився з доводами відповідача, що посилання позивача на пункт 8.15 договору фінансового лізингу щодо тривалості позовної давності 5 років є безпідставними;
2.2.4. передчасно заявлено вимоги до поручителя, оскільки не доведено вимогу про стягнення з ТОВ "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС" винагороди за користування майном за договором фінансового лізингу, а заборгованість за договором поруки є похідною.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 рішення Господарського суду Полтавської області від 12.02.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС" на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором фінансового лізингу у розмірі 805 449,97 грн та судовий збір.
2.4. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду Полтавської області в частині відмови позивачеві у стягненні з відповідача-1 805449,97 грн винагороди за користування майном на підставі пункту 2.4 договору фінансового лізингу, у зв`язку з неправильним застосуванням судом норми статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідно до якої сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.
2.5. Суд апеляційної інстанції, враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 11.06.2018 у справі № 910/19197/17, дійшов висновку, що даний склад лізингових платежів становить приблизний характер і є загальним орієнтиром для сторін договору фінансового лізингу. Повний та чіткий склад лізингових платежів, з врахуванням наведених положень статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони договору визначають та погоджують вільно, самостійно та на власний розсуд безпосередньо в договорі. Зокрема, у цьому випадку у додатку № 2.1 до договору фінансового лізингу сторони погодили, що графік лізингових платежів складається з: графіку відшкодування вартості майна; винагороди за відкриття рахунку у розмірі та порядку сплати згідно з пунктом 2.3.1 договору; винагороди за отримане в лізинг майно у розмірі та порядку сплати згідно з пунктом 2.3.2 договору; винагороди за моніторинг операції фінансового лізингу у розмірі та порядку сплати згідно з пунктом 2.3.3 договору; винагороди за користування майном у розмірі та порядку сплати згідно з пунктом 2.4 договору.
2.6. Аргументи відповідача-1 щодо сплати загальної суми договору у розмірі 1848346,48 грн, що складається: з 217616,74 грн - суми авансового платежу та 1630729,74 грн -загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого в лізинг майна, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки згідно із графіком внесення лізингових платежів, зазначеним у додатку № 2.1, вартість майна не включає в себе таку складову лізингового платежу як винагорода за користування майном, що має сплачуватися окремо.
2.7. Довідку ПАТ КБ "ПриватБанк" від 12.06.2015 № 08.7.0.0.0/1506121032222, якою відповідач - 1 підтверджує повне виконання договору, суд апеляційної інстанції визнав неналежним доказом, оскільки в ній відсутнє посилання на договір фінансового лізингу від 14.03.2013 №DNH2FLО03063 та з неї неможливо встановити, за якими саме кредитами та відсотками відсутня заборгованість ТОВ "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС".
2.8. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що висновок місцевого господарського суду про недоведеність позовних вимог з підстав ненадання позивачем документального підтвердження винагороди за користування майном з розшифровкою та з зазначенням кожної складової формули, є передчасним, оскільки кожна складова формули визначена та розшифрована безпосередньо у пункті 2.4 договору фінансового лізингу; з матеріалів справи не вбачається, що відповідач - 1 заперечував проти розрахунку наданого позивачем; за наявності обґрунтованих сумнівів щодо здійсненого позивачем розрахунку суд не був позбавлений можливості здійснити його перевірку та обґрунтувати неправильність здійсненого розрахунку; скаржником не доведено, що розмір оплати згідно з пунктом 2.4 договору був невідомий йому на момент підписання договору, а також не доведено підписання договору внаслідок введення його в оману, або наявності інших обставин, які обґрунтовують недобросовісність дій контрагента при укладенні такого договору.
2.9. Щодо строку позовної давності, то суд апеляційної інстанції зазначив, що винагорода за користування предметом лізингу є складовою частиною лізингових платежів, сплата яких є обов`язком лізингоодержувача, тому відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України, пункту 8.15 договору фінансового лізингу строки позовної давності щодо стягнення лізингових платежів, неустойки, штрафу за цим договором становить 5 років.
2.10. Крім того, Східний апеляційний господарський встановив, що у договорі поруки не встановлений строк її дії, банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`являв вимоги до поручителя, у зв`язку з чим відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припинилася, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.
3.1. 24.05.2019 ТОВ "Карлівське сільгосппідприємство "ЛОС" звернулось з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №917/885/18, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду Полтавської області від 12.02.2019 залишити без змін.
3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції :
3.2.1. дійшов помилкового висновку щодо неналежного виконання лізингоодержувачем умов договору лізингу, оскільки не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, свідоцтво про реєстрацію машину від 28.05.2015, що підтверджує перехід права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача, а відповідно до пункту 4.3 договору;
3.2.2. безпідставно не брав до уваги те, що згідно з абзацом 2 пункту 2.4 договору, який відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, при негативному значенні, сума винагороди сплаті не підлягає. 25.12.2014 відповідач здійснив останній лізинговий платіж за графіком, банк не розрахував суму винагороди за пунктом 2.4 договору, оскільки розрахунок формули мав негативне значення, тому зазначена винагорода сплаті не підлягала;
3.2.3. визначаючи розмір заборгованості, що підлягає стягненню, порушуючи норми статей 79, 236 Господарського процесуального кодексу України, не надав оцінки тим обставинам, що позивач тричі змінював розмір винагороди, а саме: 1) у претензії від 28.07.2017 до позивача зазначив, що вона складає 1 003 796,41 грн, 2) у позові заявив до стягнення 805 449, 97 грн, 3) суду апеляційної інстанції надав розрахунок на суму 758 886, 87 грн. Суд апеляційної інстанції стягнув на користь позивача 805 449, 97 грн без обґрунтування саме такого розміру.