ПОСТАНОВА
Іменем України
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа №822/5814/15
адміністративне провадження №К/9901/13659/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду (головуючий суддя Блонський В. К., судді: Лабань Г. В., Козачок І. С.) від 15 січня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Кузьмишин В. М., судді: Сушко О. О., Боровицький О. А.) від 26 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Приватне підприємство "ІКІО", про визнання протиправною та скасування реєстрації,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України), третя особа - Приватне підприємство "ІКІО" (далі - ПП "ІКІО"), в якому просили визнати протиправною та скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації - магазину з надбудовою офісного приміщення в будинку АДРЕСА_1, надану ПП "ІКІО" та зареєстровану управлінням ДАБІ у Хмельницькій області 09 лютого 2015 року за № ХМ 14315037066.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, позов задоволено.
Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ПП "ІКІО" у декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 09 лютого 2015 року № ХМ 14315037066 зазначило недостовірну інформацію щодо законності користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, оскільки договір оренди землі від 31 жовтня 2013 року № 203-01-2013/3180008, укладений між Хмельницькою міською радою та ПП "ІКІО", був розірваний рішенням сорок четвертої сесії Хмельницької міської ради від 12 листопада 2014 року № 17 "Про місцеву ініціативу мешканців житлового будинку АДРЕСА_1 ".
Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, директор ПП "ІКІО" - ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року і прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішенням сорок четвертої сесії Хмельницької міської ради від 12 листопада 2014 року № 17 не було розірвано договір оренди землі від 31 жовтня 2013 року № 203-01-2013/3180008, а лише висловлено таку пропозицію.
16 травня 2016 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження у цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 вересня 2019 року прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів установила таке.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками квартир в житловому будинку АДРЕСА_1 .
У період з 2013 по 2015 роки ПП "ІКІО" здійснювало будівельні роботи з надбудови та добудови фасадів магазину та офісних приміщень за адресою АДРЕСА_1 .
09 лютого 2015 року управління ДАБІ у Хмельницькій області провело державну реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації за № ХМ 14315037066, а саме: магазину з надбудовою офісного приміщення, по АДРЕСА_1 за заявою замовника будівництва - ПП "ІКІО". В частині 11-1 цієї декларації про готовність об`єкта до експлуатації (інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію) ПП "ІКІО" зазначено: договір оренди землі від 31 жовтня 2013 року № 203-01-2013/3180008, укладений між Хмельницькою міською радою та ПП "ІКІО".
Не погоджуючись із реєстрацією вказаної декларації, посилаючись на порушення своїх прав, як мешканців житлового будинку за вказаною адресою, та наведення третьою особою у подану декларацію недостовірних даних, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з цим адміністративним позовом.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Однак, колегія суддів вважає, що такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права з огляду на таке.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України; тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивачів до суду з позовом).
Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.