ПОСТАНОВА
Іменем України
26 вересня 2019 року
Київ
справа №813/116/16
адміністративне провадження №К/9901/17810/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №813/116/16
за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - військової частини А2166, військової частини А4583, військової частини В2731, Військового інституту телекомунікацій та інформатизації - про скасування наказу, визнання недійсним контракту та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Міністра оборони України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, ухвалену в складі: головуючого-судді Ланкевича А.З., суддів Гулкевича І.З., Клименка О.М., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, ухвалену в складі: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Кузьмича С.М., Бруновської Н.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністра оборони України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - військової частини А2166, військової частини А4583, військова частини В2731, Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації - з вимогами:
1.1. визнати недійсним контракт від 14 грудня 2015 року, укладений між Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України, генерала армії України ОСОБА_2 та громадянином України (військовослужбовцем) ОСОБА_1 "Про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України на посадах офіцерського складу";
2. скасувати пункт 35 наказу Міністра оборони України від 14 грудня 2015 року №1038 у частині призначення ОСОБА_1 на посаду командира радіовзводу Центру зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини - польова пошта В2731;
3. зобов`язати Міністра оборони України розглянути документи, які були направлені військовою частиною А2166 для призначення ОСОБА_1 на посаду та укладення контракту про проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу у військовій частині А2166.
4. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний наказ у частині, що стосується ОСОБА_1, був прийнятий на підставі контракту про проходження військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, якого ОСОБА_1 не підписував.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А2166 на посаді начальника зміни телефонного відділення засекречуваного зв`язку Центру телекомунікацій інформаційно-телекомунікаційного вузла 76 окремого полку зв`язку Повітряного командування "Захід" Повітряних Сил Збройних Сил України у званні старший сержант.
6. Судами встановлено, що позивача відібрано як кандидата для проходження військової служби за контрактом осіб офіцерського складу на посаді начальника відділення документованого засекречуваного зв`язку Центру телекомунікацій інформаційно-телекомунікаційного вузла.
7. У період з 14 вересня 2015 року до 14 грудня 2015 року позивач проходив курси військової підготовки за програмою підготовки офіцерів у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації за спеціальністю "Системи та комплекси військового зв`язку" й отримав свідоцтво від 14 грудня 2015 року №1306/15 про успішне виконання програми вказаного курсу військової підготовки.
8. 14 грудня 2015 року Міністром оборони України видано наказ №1038, яким відповідно до пунктів 16, 18, 23, 27, 82 та 104 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, ОСОБА_1 увільнено від посади начальника зміни телефонного зв`язку ЗАЗ інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини А2166 і призначено на посаду командира радіовзводу Центру зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини - польова пошта В2731.
9. Не погоджуючися з указаним наказом, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено:
10.1. визнано недійсним контракт від 14 грудня 2015 року, укладений між Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України, генерала армії України ОСОБА_2 та громадянином України (військовослужбовцем) ОСОБА_1 "Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу";
10.2. визнано протиправним і скасовано пункт 35 параграфу 1 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) №1038 від 14 грудня 2015 року в частині призначення ОСОБА_1 на посаду командира радіовзводу Центру зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку 30 окремої механізованої бригади оперативного командування "Північ" Сухопутних Військ Збройних Сил України;
10.3. зобов`язано Міністра оборони України розглянути документи, які були направлені військовою частиною А2166 для призначення ОСОБА_1 на посаду та укладення контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.
11. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року в частині зобов`язання Міністра оборони України розглянути документи, які були направлені військовою частиною А2166 для призначення ОСОБА_1 на посаду та укладення контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, скасовано і прийнято нову - про відмову в позові у вказаній частині.
11.1. У решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року залишено без змін.
12. Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що контракт від 14 грудня 2015 року, укладений між позивачем і Міністерством оборони України про проходження військової служби, є недійсним, адже позивач його не підписував, що підтверджується висновком криміналістичної експертизи з дослідження підписів.
13. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач не мав правових підстав для призначення позивача на посаду військової служби.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. У касаційній скарзі відповідач, стверджуючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення й прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
15. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що, визнаючи недійсним контракт від 14 грудня 2015 року про проходження військової служби, суди попередніх інстанцій не врахували, що він не був підписаний позивачем, а отже, й не був укладений у розумінні чинного законодавства, що виключає можливість визнання його недійсним.
16. Також відповідач уважає, що повноваження Міністра оборони України стосовно видання наказів щодо призначення на посади та звільнення з посад військовослужбовців є дискреційними, що дозволяє Міністру оборони України під час їхньої реалізації на власний розсуд визначати зміст управлінського рішення в юридично допустимих межах. Таким чином відповідач уважає, що оскаржуваний наказ є формою реалізації Міністром оборони України дискреційних повноважень, що виключає можливість його скасування за результатами судового контролю.
17. Інші учасники справи правом надати відзив (заперечення) на касаційну скаргу не скористалися.
18. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
19. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
20. 07 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
21. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В.М., суддям Бевзенку В. М., Данилевич Н.А.
22. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 травня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
23. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
24. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
25. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
26. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
27. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Відповідно до частини другої статті 17 та статті 65 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
29. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1993 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
30. Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
31. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
32. Згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 20 Закону №2232-ХІІ на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: військовослужбовці, які закінчили вищі військові навчальні заклади або військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів та яким присвоєно військове звання офіцерського складу, - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.