ПОСТАНОВА
Іменем України
26 вересня 2019 року
Київ
справа №442/5310/15-а
касаційне провадження №К/9901/20284/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дрогобицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 (головуючий суддя: Гудим Л.Я., судді: Довгополов О.М., Святецький В.В.) у справі №442/5310/15-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Дрогобичі та Дрогобицькому районі Львівської області (далі - відповідач), в якому просила:
визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набрав чинності 01.04.2015;
зобов`язати відповідача провести донарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі, визначеному до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та поновити таку виплату, у зазначеному розмірі.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що обмеження розміру пенсії, встановлені Законом України від 02.03.2015 № 213-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №213-УІІІ) розповсюджуються лише на працюючий пенсіонерів, до числа яких ОСОБА_1 не відноситься, оскільки ще з 30.05.2008 ніде не працює.
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.08.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зазначили про правомірність дій відповідача в частині зменшення розміру пенсії позивачу на підставі Закону № 213-VIII, так як вона не повідомляла пенсійний орган про її звільнення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.07.2016 скасовано постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.08.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив з того, що для правильного вирішення цього спору судам необхідно дослідити пенсійну справу, попередньо витребувавши її у відповідача, а також дослідити індивідуальні відомості про застраховану особу, зокрема питання обізнаності відповідача про працевлаштування та звільнення позивача у спірний період.
За результатами нового розгляду справи Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області постановою від 03.11.2016 відмовив у задоволенні позову.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали пенсійної справи не містять відомостей про звільнення позивача. Разом з тим, відповідач листами неодноразово повідомляв позивача, що у випадку подання нею до пенсійного органу документів про звільнення, органом буде проведено перерахунок пенсії.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 скасовано постанову Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області постановою від 03.11.2016 та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 з 30.05.2008 не працює то відповідно обмеження, встановлені Законом № 213-VIII, не можуть бути застосовані до позивача.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Касаційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням обставин у справі. Скаржник вказує на те, що відповідно до матеріалів пенсійної справи позивач перебуває на обліку в Управлінні як працюючий пенсіонер, а тому виплата пенсії правомірно проведена в обмеженому розмірі. Будь-яких документів в підтвердження звільнення позивача з роботи до пенсійного органу не надходило при тому, що відповідач у своїх листах від 09.06.2015 за №4903/10-12 та від 13.07.2015 за №6784/03-13 повідомляв ОСОБА_1, що у разі настання обставин, які впливають на розмір пенсії, в т.ч., звільнення з роботи, остання зобов`язана повідомити про це орган, що призначає пенсію.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 13.06.2019 визначений склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позивач правом на подачу відзиву не скористалася.
Верховний Суд переглянув оскаржене судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 11.06.2004 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1058-IV).
З 01.05.2008 позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі заяви від 15.05.2008.
Згідно із інформацією наявною в матеріалах пенсійної справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні як працюючий пенсіонер.
У зв`язку із прийняттям Закону №213-УІІІ, який набрав чинності 01.04.2015, позивачу з дати набрання чинності закону, як працюючому пенсіонеру виплата пенсії проводиться в обмеженому розмірі.
Не погоджуючись з такими діями пенсійного органу по обмеженню розміру пенсії, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до положення частини першої статті 47 № 1058-IV (в редакції Закону №213-VIII) <…> Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: <…> у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Отже, зміст наведеної норми свідчить, що працюючим пенсіонерам, розмір пенсії яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність починаючи з 01.04.2015 пенсія виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до положень пункту 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті 27.12.2005 за №1566/11846 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 22-1) документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), зокрема, є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.