ПОСТАНОВА
Іменем України
26 вересня 2019 року
Київ
справа №820/1185/17
адміністративне провадження №К/9901/24388/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Жука А.В., Шишова О.О.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 у складі колегії суддів: Яковенка М.М. (головуючий), Лях О.П., Старосуда М.І., у справі №820/1185/17 за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати дії (бездіяльність) Харківського обласного військового комісаріату щодо невиплати заборгованості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 протиправними та такими що порушують права ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Харківській обласний військовий комісаріат здійснити виплату заборгованості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 в розмірі відповідно довідки Харківського обласного Військового комісаріату про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас ОСОБА_1 від 17.10.2016 № 216.
2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 позов задоволено.
2.1. Визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178.
2.2.Зобов`язано Харківській обласний військовий комісаріат здійснити виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, відповідно довідки Харківського обласного Військового комісаріату про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас ОСОБА_1 від 17.10.2016 № 216.
3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою в задоволені позову відмовлено.
4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
4.1. ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України в Харківському обласному військкоматі на посаді військового комісара Дзержинського району м. Харкова.
4.2. Під час проходження військової служби позивач перебував на речовому забезпеченні у Харківському обласному військкоматі.
4.3. Відповідно до Витягу з наказу військового комісара Харківського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) від 09.02.2016 №47 підполковника ОСОБА_1, колишнього комісара Дзержинського районного військового комісаріату м. Харкова, який наказом начальника Генерального штабу - головнокомандувача Збройних Сил України від 04.12.2015 №718 звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту "б" частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" - (за станом здоров`я), виключено із списків особового складу Харківського обласного військового комісаріату 10.02.2016 та направлено для постановки на військовий облік до Комінтернівського РВК м. Харкова.
4.4. На підставі наказу військового комісара Харківського обласного військового комісаріату від 09.02.2016 №47 позивачу було надано довідку від 17.10.2016 №216 на одержання грошової компенсації замість призначеного до видачі речового майна звільненому підполковнику ОСОБА_1 в загальному розмірі 75984,56 грн.
4.5. Позивачем на підтвердження свого звернення до Харківського обласного військового комісаріату до матеріалів справи надано копію заяви від 07.12.2016, в якій позивач просить у відповідача видати йому компенсацію вартості речового майна, що належить до видачі в сумі 75984,56 грн., з відміткою Харківського ОВК про прийняття вказаної заяви.
4.6. Проте, за результатами вказаного звернення позивача про видачу компенсації вартості речового майна відповідачем не виплачено такої компенсації.
5. Вважаючи дії (бездіяльність) Харківського обласного військового комісаріату щодо невиплати заборгованості за неотримане речове майно протиправними позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
5.1. Позивач наголошував на тому, що він має право на отримання компенсації за неотримане речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178.
6. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час підписання наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 04.12.2015 № 718, яким було звільнено позивача, він мав, передбачене Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців" право на грошову компенсацію вартості речового майна, яку він не отримав в період проходження військової служби.
7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин коло осіб, які мають право на грошову компенсацію за неотримане речове майно визначено лише частиною другою статті 9-1 Закону № 2011-XII, відповідно до якої право на отримання такої компенсації мають тільки військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі.
7.1. Крім того, судом апеляційної інстанції зауважено, що на час звільнення позивача зі служби та виключення його із списків особового складу Харківського обласного військового комісаріату 10.02.2016, положень наведеного позивачем Порядку №178, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 16.03.2016, який набув сили лише 22.03.2016, ще не існувало.
7.2. Судом ураховано, що Порядок також не розповсюджує свою дію і на минулий період, за який вимагає компенсації позивач, тобто що існував, як до 11.03.2000, так і після.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
8. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
9. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваного судового рішення неповно досліджено докази і не встановлено всі обставини справи, та як наслідок неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.
10. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин та доказів.
11. Відповідач правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористався.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
12.1. Частини 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)
13.1. Частина 3 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
14.1. Частина друга статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, діяла до 11 березня 2000 року), було передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.