ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/6573/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.
за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
позивач - Міністерство оборони України,
відповідач - Державне підприємство "Львівський бронетанковий завод",
представник - заступник начальника Ланець А.С. (наказ №208 від 26.07.2018)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Національне антикорупційне бюро України,
представник - Семенчук М.А. (довіреність №92 від 15.08.2018)
розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 28.03.2019
у складі колегії суддів: Верховець А.А. (головуючий), Чорногуз М.Г., Тищенко А.І.
та рішення Господарського суду міста Києва
від 24.05.2018
у складі судді Ярмак О.М.
у справі № 910/6573/17
за позовом Міністерства оборони України
до Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"
про стягнення 5 440 000 грн. штрафу
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 25.04.2019, поштовим відправленням, направленим на адресу Північного апеляційного господарського суду, Державне підприємство "Львівський бронетанковий завод" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 у справі №910/6573/17 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/6573/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Губенко Н.М., суддя - Студенець В.І., Кондратова І.Д., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2019.
3. 08.07.2019 зазначеною колегією суддів у складі подано заяву про самовідвід у розгляді справи №910/6573/17 Господарського суду міста Києва в порядку пункту 4 частини 1 статті 35 ГПК України, а Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 заяву колегії суддів у складі: Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І. про самовідвід у справі №910/6573/17 Господарського суду міста Києва задоволено.
4. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.07.2019 для розгляду справи №910/6573/17 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі: Селіваненко В.П. - головуючий, Баранець О.М., Львов Б.Ю., а Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2019 поновлено Державному підприємству "Львівський бронетанковий завод" пропущений строк подання касаційної скарги; відкрито касаційне провадження у справі №910/6573/17 за касаційною скаргою Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"; призначено розгляд касаційної скарги у засіданні Касаційного господарського суду на 13.08.2019 о 12:30.
5. У зв`язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці, склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився: згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.08.2019 для розгляду справи №910/6573/17 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі: Селіваненко В.П. - головуючий, Булгакова І.В., Львов Б.Ю., а 13.08.2019 суддями Касаційного господарського суду у зазначеному складі подано заяву про самовідвід у розгляді справи №910/6573/17, яка мотивована порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи №910/6573/17 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.
6. Ухвалою Верховного Суду від 13.08.2019 заяву суддів Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В., Львова Б.Ю. про самовідвід у розгляді справи №910/6573/17 задоволено.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/6573/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Банасько О.О., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2019, а Ухвалою від 20.06.2019 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв справу №910/6573/17 до провадження, призначив розгляд касаційної скарги Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" на 19.09.2019 о 10:15.
8. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог
9. Міністерство оборони України звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" про стягнення 5 440 000 грн. штрафу за постачання двигунів неналежної якості за договором №342/3/6/42 від 28.12.2015.
9.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору відповідач зобов`язався поставити у визначене специфікацією місце поставки матеріальні цінності - 40 одиниць двигунів, за умовами договору: продукція повинна бути новою та такою, що не була в експлуатації (використанні), мати відповідні сертифікати якості (етикетки, паспорти) та відповідати конструкторській (технологічній) документації на її виготовлення; за порушення умов договору щодо комплектності, якості продукції постачальник несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20% від вартості неякісної продукції. Після приймання продукції, проведення перевірки двигунів на відповідність умовам договору, замовником виявлено, що поставлена продукція у кількості 38 одиниць належить до другої категорії, в той час як умовами укладеного договору передбачався продаж відповідачем позивачу продукції першої категорії.
Короткий зміст рішення першої інстанції
10. Рішенням від 24.05.2018 Господарський суд міста Києва позов задовольнив частково, стягнув з Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" (код ЄДРПОУ 07985602) на користь Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) 5 168 000 грн. штрафу, 77 520 грн. судового збору, в решті позову відмовив.
10.1. Місцевим судом встановлено, що 28.12.2015 між Міністерством оборони України (далі - Міноборони України, позивач, покупець) та Державним підприємством "Львівський бронетанковий завод" (далі - ДП "Львівський бронетанковий завод", відповідач, продавець) укладено договір про закупівлю за державні кошти №342/3/6/42, за умовами якого продавець зобов`язувався поставити замовникові для техніки спеціального призначення продукцію за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, зазначеними у Специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1). Водночас, судом встановлено, що у розділі 2 договору сторони визначили, що якість продукції повинна відповідати робочо-конструкторській документації на її постачання та виготовлення, в асортименті, кількості та строки, зазначені у Специфікації, згідно державних стандартів та іншої нормативно-технічній документації. Крім того, пунктами 2.3.-2.4. договору сторони погодили, що продукція за специфікацією повинна бути новою, що не перебувала у використанні, а контроль якості поставленої продукції здійснює відділ контролю якості постачальника та представник замовника (Вантажоодержувач) за документами, які підтверджують якість продукції з відповідними відмітками постачальника з перевіркою номенклатури продукції згідно із Специфікацією (Додаток №1), при наявності відповідної супровідної документації (сертифікат якості, етикетка, паспорт тощо).
10.2. Місцевий суд встановив, що відповідно до Специфікації до договору сторони узгодили, що постачальник має здійснити поставку продукції, зокрема, двигунів В-46-6 кількістю 40 штук, вартістю одиниці 680 000 грн., загальною вартість 27 200 000 грн., строк поставки до 30.12.2015. Також, у Специфікації визначено, що:
- запасні частини та комплектуючі повинні бути новими та такими, що не були в експлуатації (використанні), мати відповідні сертифікати якості (етикетки, паспорти тощо) та відповідати конструкторській (технологічній) документації на її виготовлення;
- двигун В-46-6 повинен постачатися новим, який не перебував в експлуатації, комплектованим навісним обладнанням та відповідати вимогам нормативно-технічної документації на його виготовлення;
- гарантійне напрацювання двигуна становить 500 м/год (8000 км у складі зразка);
- кожен двигун під контролем військового представництва Міноборони України повинен пройти перевірку в обсязі приймально-здавальних випробувань на сертифікованому стенді за кошти Постачальника. За результатами випробувань, військовим представництвом Міноборони України надається відповідний висновок, який передається разом з двигунами приймальнику.
10.3. Суд встановив, що відповідно до акта прийому №44 від 28.12.2015 постачальником на виконання умов договору здійснено поставку продукції, а замовником прийнято двигуни В-46-6 у кількості 40 шт., ціною за одиницю 680 000 грн. із заводськими номерами відповідно до зазначеного переліку. Продукція прийнята замовником та оплачена за платіжним дорученням №342/8/336 від 29.12.2015 на суму 28 560 000 грн., що підтверджуються копіями договору про закупівлю за державні кошти №342/3/6/42 від 28.12.2015, акта прийому №44 від 28.12.2015, платіжного доручення №342/8/336 від 29.12.2015, які долучені до матеріалів справи.
10.4. Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до Акта додаткової перевірки двигунів В46-6 щодо відповідності вимогам договору №342/3/6/42 від 28.12.2015, за результатом першого етапу перевірки встановлено, що 34 двигуни є такими, що відповідають умовам договору; двигун №ГОЗАТ1841 не відповідав умовам договору; також виявлені двигуни за заводськими номерами №№ Я09АТ6983, Ц12АТ3634, Ц02АТ0924, які за зовнішніми ознаками є двигунами іншого типу, не відповідають специфікації умов договору.
10.5. Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими листами-претензіями щодо неналежного виконання умов укладеного договору №342/3/6/42 від 28.12.2015, відповідно до яких, посилаючись на постачання неякісної продукції за договором, нарахував штраф у розмірі 20% вартості неякісно поставленого майна (на суму 5 440 000 грн.).
11. Приймаючи рішення, з посиланням на статті 673, 675, 712 ЦК України, пункт 3.1 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.03.2011 №137, місцевий суд виходив з того, що Специфікацією до договору чітко визначено вимоги щодо постачання саме нових та таких, що не перебували у використанні двигунів.
Разом з тим, суд встановив, що поставлені відповідачем двигуни В 46-6 у кількості 38 одиниць, які перебували на зберіганні у ДП "Львівський бронетанковий завод" з дублікатами паспортів на них, є двигунами ІІ категорії, які були реалізовані Міноборони України іншим юридичним особам за договорами комісії у 2008-2009 роках, а потім куплені назад та поставлені Міноборони України ДП "Львівським бронетанковим заводом" за договором №342/3/6/42 від 28.12.2015.
Тому такі двигуни не відповідають умовам зазначеного договору та Специфікації, яка є додатком №1 до нього, що свідчить про порушення відповідачем умов договору №342/3/6/42 від 28.12.2015 щодо якості продукції при постачанні 38 двигунів вартістю 680 000 грн. кожний, що підтверджує обґрунтованість вимог про стягнення штрафу на суму 5 168 000 грн. (20% вартості зазначених двигунів).
Місцевий суд дійшов висновку про відмову у стягненні штрафних санкцій в решті позовних вимог, з огляду на те, що два двигуни В-46-6 (заводські номери Х01АТ9435, Х12АТ8815) які були передані замовнику у березні 2016 року за цим договором уже встановлені на бронетехніку, претензії щодо їх якості у позивача відсутні. З огляду на таке, стягнення 20% штрафу за два двигуни вартістю 680 000 грн. кожний є необґрунтованим.
11.1. Заяву відповідача про застосування шестимісячного строку позовної давності, місцевий суд, з посиланням на статті 256, 258, 681 ЦК України, частину 8 статті 269 ГК України, залишив без задоволення, зазначивши, що невідповідність якості товару та встановлення порушення прав встановлена саме шляхом аудиторського аналізу первинних документів, інвентаризації військового майна відповідно до Акта №234/5/46 від 20.07.2016, тому перебіг позовної давності слід обчислювати з 21.07.2016. Прийнявши звернення позивача до суду з позовною заявою 21.04.2017, місцевий суд дійшов висновку про те, що ним не пропущеного річного строку позовної давності, який застосовується до позовних вимог у зв`язку з недоліками проданого товару згідно зі статтями 258, 261 ЦК України, оскільки у даному випадку сторонами укладено саме договір купівлі-продажу. В той час, як шестимісячний строк позовної давності застосовується у зв`язку з порушенням вимог щодо якості за договорами постачання (частина 8 статті 269 ГК України).
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
12. Постановою від 28.03.2019 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ДП "Львівський бронетанковий завод" залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 - без змін.
12.1. Апеляційний суд погодився з повнотою дослідження та правильністю оцінки доказів у справі місцевим судом та, встановивши правову природу спірного договору, як такого, що є договором купівлі-продажу, що було визначено в назві сторонами та його умовах, погодився з тим, що до спірних правовідносин про невідповідність продукції вимогам щодо якості обґрунтовано застосовано річний строк позовної давності за вимогами про недоліки поставленої продукції відповідно до статті 681 ЦК України. Відповідність двигунів В-46-6 у кількості 38 одиниць вимогам щодо ІІ категорії підтверджується Аудиторським звітом Західного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю №234/5/46 від 20.07.2016 та актами технічного стану (форма №12), підписаними комісією в/ч А0297, які додані до договорів комісії №225/4/157-08ВР від 24.12.2008 та №270/4/157-09ВР від 28.10.2009, укладених при попередньому відчуженні двигунів у приватну власність.
12.2. Апеляційний суд, з посиланням на статтю 193, частину 4 статті 231, частину 1 статті 268, частину 7 статті 269 ГК України, статті 256, 525-526, 673, 675, 712 ЦК України, дійшов висновку, що за сукупністю поданих доказів позивачем підтверджено постачання йому за спірним контрактом 38 двигунів другої категорії якості, що не відповідає, як вимогам укладеного договору, так вимогам специфікації, яка містила окрему вимогу щодо постачання нових двигунів В-46-6, допускаючи постачання інших вузлів та агрегатів після капітального ремонту (другої категорії якості), внаслідок чого апеляційний суд погодився з обґрунтованістю рішення місцевого суду про стягнення з відповідача 20% штрафу від загальної вартості неякісної продукції згідно з пунктом 7.3.2. договору про закупівлю за державні кошти №342/3/6/42 від 28.12.2015 на загальну суму 5 168 000 грн., а в решті позовних вимог відмовив за недоведенням порушення вимог щодо якості двох двигунів.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника (відповідач у справі)
13. Скаржник аргументував, що судами попередніх інстанцій порушено вимоги частини 8 статті 269 ГК України та не застосовано шестимісячного строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення спірного штрафу як таких, що випливають з фактично укладеного договору постачання, оскільки з Аудиторським звітом від 20.07.2016 №234/5/46 відповідач належно ознайомлений 21.07.2016 (зазначений звіт був зареєстрований за вхідним №9544 у цей день). Разом з тим, позивач звернувся з відповідним позовом лише квітні 2017 року.
Скаржник доводив, що судами неправильно застосовано положення статті 681 ЦК України, які визначають спеціальний строк позовної давності щодо претензій по якості за договорами купівлі-продажу, в той час як між сторонами фактично було укладено договір поставки, до якого слід застосовувати спеціальний строк позовної давності (шість місяців), передбачений частиною 8 статті 269 ГК України.
13.1. Скаржник зазначив, що винесенні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильного висновку про невідповідність якісного стану двигунів умовам Договору №342/3/6/42 від 28.12.015, оскільки не врахували технічних умов щодо якості продукції, викладених сторонами у Специфікації (додаток №1), а також не надали жодної правової оцінки існуванню у матеріалах справи двох різних Актів прийому №44 від 28.12.2015 (як першої категорії продукції, так другої категорії продукції). Водночас, скаржник аргументував, що в межах кримінального провадження №52016000000000439 від 21.11.2016 органом досудового розслідування досліджувались зазначені акти прийому і в одному з них двигуни В-46-6 були зазначені як такі, що відносяться до першої категорії, в іншому - як такі, що відносяться до другої категорії. У зв`язку з наявністю двох належно оформлених та підписаних уповноваженими особами актів прийому, орган досудового розслідування обвинувачує посадових осіб відповідача (директора Тимківа Р.М. та заступника директора з комерційних питань Ткаченка 0.В.) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 366 КК України (службове підроблення).
За таких обставин, на думку скаржника, тільки в межах кримінальної справи, дослідивши усі наявні докази, суд може встановити дійсні наміри сторін щодо укладення та виконання умов Договору поставки та надати відповідну правову оцінку обставин щодо існування двох різних Актів прийому №44 від 28.12.2015, а суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив представнику відповідача у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №910/6573/17 до моменту набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні №52016000000000439 від 21.11.2016.
13.2. Скаржник доводив, що судами першої та апеляційної інстанцій не визначено процесуального статусу третьої особи - Національного антикорупційного бюро України, а також безпідставно відмовлено відповідачу у задоволенні його клопотань про витребування оригіналів доказів, копій документів та виклику судових експертів для подачі пояснень у справі, що на думку скаржника, є порушенням судами принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, передбаченого пунктом 2 частини 3 статті 2 ГПК України.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Частина 1 статті 655 - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 681 - до вимог у зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).
Частина 1 статті 712 - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 2 статті 712 - до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частина 3 статті 712 - законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
15. Господарський кодекс України