Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 234/3636/16-ц
провадження № 61-28787св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 липня 2016 року у складі судді Демидової В. К. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 08 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Мірути О. А., Хейло Я. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ "ПриватБанк", Банк) про захист прав споживача та повернення банківського вкладу.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 17 лютого 2014 року між ним та ПАТ "ПриватБанк" у відділенні у м. Севастополя Автономної Республіки Крим (далі - АРК) укладений депозитний договір № SAMDNWFD0070078289200, вклад "Стандарт", відповідно до умов якого він передав банку 13 000,00 дол. США для розміщення на депозит зі сплатою 8 % річних терміном до 17 травня 2014 року.
14 жовтня 2014 року він звернувся до Банку із заявою про повернення депозитного вкладу, проте отримав відмову через невизначеність статусу території та правового режиму АРК, відсутність законодавчо визначених особливостей діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій на території АРК, призупиненням обслуговування клієнтів та роботи відділень Банку на території АРК та м. Севастополя відповідно до постанови правління Національного банку України (далі - НБУ) від 06 травня 2014 року № 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операції окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь".
Посилаючись на те, що договір банківського вкладу ним був укладений саме з ПАТ "ПриватБанк", який розташований і діє на території України у м. Дніпро, а згідно з випискою ПАТ "ПриватБанк" за період з 17 лютого до 01 листопада 2014 року залишок коштів на його рахунку станом на 17 березня 2014 року становить 13 079,78 дол. США, ОСОБА_1 просив задовольнити позов.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 12 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу та нарахованих відсотків за договором від 17 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070078289200 в розмірі 13079,78 дол. США. Стягнуто з ПАТ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір у розмірі 3 511,92 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, що між ним та Банком існують договірні відносини, відповідно до яких позивачем на депозитний рахунок внесено кошти, які Банк не повертає. Договір банківського вкладу укладено з юридичною особою - ПАТ КБ "ПриватБанк" і саме ця юридична особа несе відповідальність за виконання зобов`язань за договором банківського вкладу. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб її діяльності не звільняє відповідача від виконання обов`язків за укладеним договором, тому сума вкладу та нараховані проценти підлягають стягненню саме з ПАТ КБ "ПриватБанк".
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 08 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що доводи апеляційної скарги ПАТ "ПриватБанк" не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У серпні 2017 року ПАТ "ПриватБанк" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 08 серпня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує на те, що позивач відповідно до статті 1059 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) повинен був надати суду оригінал договору та платіжний документ, що відповідає вимогам НБУ, про внесення коштів, оскільки інші докази не є допустимими.
Виписка ПАТ "ПриватБанк" про те, що за період з 17 лютого до 01 листопада 2014 року залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 станом на 17 березня 2014 року становить 13 079,78 дол. США не є належним та допустимим доказом, оскільки ця виписка "видана" 01 листопада 2014 року Кримською філією ПАТ КБ "ПриватБанк", діяльність якої на час її надання припинена.
Також недопустимими доказом є квитанція про внесення готівки на рахунок, оскільки вона не містить печатки Банку.
Загальновідомим є той факт, що на окупованій території АРК орган країни-окупанта - Автономна некомерційна організація "Фонд захисту вкладників" (далі - АНО "ФЗВ")здійснює виплати вкладникам ПАТ "ПриватБанк". Проте відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Банк не може виконати свої зобов`язання за даним договором в зв`язку із окупацією АРК та припиненням діяльності Банку на окупованій території.
У лютому 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки факт укладення договору банківського вкладу та внесення ним грошових коштів підтверджений належними та допустимими доказами. На його звернення до Банку депозитний вклад повернений не був.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 липня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам законодавства щодо законності та обґрунтованості.
Судами встановлено, що 17 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "ПриватБанк" у відділенні за адресою: вул. Героїв Сталінграда, 35а, м. Севастополь, АРК, укладено договір № SAMDNWFD0070078289200, вклад "Стандарт", за умовами якого ОСОБА_1 передав ПАТ КБ "ПриватБанк" грошові кошти для розміщення на депозитному вкладі в сумі 13 000,00 дол. США терміном до 17 травня 2014 року. Банк відкрив вкладнику рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно з пунктом 10 договору сторони мають право на дострокове розірвання договору за умови повідомлення про це один одного за 2 банківські дні до дати розірвання договору.
14 жовтня 2014 року позивач звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про повернення коштів за депозитним договором, проте Банк своїх зобов`язань за договором банківського вкладу не виконав, депозит та нараховані відсотки позивачу не повернув, надав відповідь від 16 жовтня 2014 року, якою повідомив позивача про припинення своєї діяльності на території АРК та м. Севастополя.
Згідно з випискою ПАТ КБ "ПриватБанк" за період з 17 лютого до 01 листопада 2014 року баланс за рахунком № НОМЕР_1, відкритим на ім`я ОСОБА_1, становить 13 079,78 дол. США, з яких: 13 000,00 дол. США внесено 17 лютого 2014 року - відкриття депозиту, 17 березня 2014 року нараховано проценти за депозит у розмірі 79,78 дол. США.
На підтвердження факту укладення між сторонами договору банківського вкладу позивач надав судам першої інстанції та апеляційної інстанцій оригінал договору № SAMDNWFD0070078289200, вклад "Стандарт", укладеного 17 лютого 2014 року між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" у відділенні за адресою: вул. Героїв Сталінграда, 35а, м. Севастополь, АРК.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з частиною першою статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Статтями 629, 525, 526 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною третьою статті 1066 ЦК України визначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 ); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).
Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Пунктом 2.9 глави 2 "Приймання готівки" розділу IV "Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами" Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174) передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірні" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом системи автоматизації банку.