Постанова
Іменем України
23 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 329/398/18
провадження № 61-6362св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення.
Позовна заява мотивована тим, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 січня 2018 року належить житловий будинок по АДРЕСА_1 . У житловому будинку, як член сім`ї колишнього власника та спадкодавця зареєстрована та проживає відповідач. Позивач вважає, що проживання та реєстрація відповідача у житловому будинку створює їй перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні будинком, оскільки відповідач не належить до членів сім`ї власника, постійно вчиняє сварки, знищує будинок (б`є шифер на даху, збиває штукатурку, обриває електричні дроти), що створює неможливі умови для проживання.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила усунути перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 31 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Ухвалено усунути перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього ОСОБА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявні підстави для захисту порушеного права власності позивача на підставі статті 391 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 31 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач вселилась до спірного житлового будинку разом з чоловіком - попереднім власником майна, багато років у ньому проживала, а після смерті чоловіка відмовилась від своєї частки у спірному майні на користь позивача, яка є її дочкою, тобто набула право на проживання у спірному житловому будинку як член її сім`ї, і не втратила це право після смерті попереднього власника в силу вимог частини четвертої статті 156 Житлового кодексу Української РСР
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У березні 2019 року ОСОБА_1 подала до суду касаційної інстанції касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправомірно застосував до спірних правовідносин положення частини першої статті 156 ЖК Української РСР та статтю 405 ЦК України, оскільки відповідач не є членом сім`ї позивача так як проживає окремо та не пов`язана з нею спільним побутом, а наявність кровного споріднення не є безумовною та безспірною ознакою належності ОСОБА_2 до членів сім`ї позивача. Суд безпідставно послався на наявність у позивача іншого житла, оскільки вона проживає в житловому будинку АДРЕСА_2 на праві сервітуту, а на цей час виникла необхідність вселитися до спірного житлового будинку та використовувати його для власного проживання та проживання її сина з його дружиною. Крім того, між ними виникають постійні конфліктні ситуації з приводу користування житловим будинком, які вони не можуть вирішити у позасудовому порядку.
04 квітня 2019 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Сторони не скористалися своїм правом та не подавали до суду відзивів на касаційну скаргу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 власником житлового будинку АДРЕСА_1 ької областіна підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 січня 2018 року.
До цього спірний житловий будинок належав батькові позивача ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач є матір`ю позивача, яка проживає та зареєстрована у спірному житловому будинку з 1962 року, що підтверджується витягом з будинкової книги, а також копією паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_2
Позивач з 31 березня 1982 зареєстрована та проживає за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 .
Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач зазначала про те, що вона є власником спірного житлового будинку, однак відповідач порушує її права щодо користування, володіння та розпорядження своєю власністю, у зв`язку з чим між ними постійно виникають конфлікти. Оскільки відповідач не є членом її сім`ї, звернулась до суду з указаним позовом за захистом своїх порушених прав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права