Постанова
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 404/5262/16-ц
провадження № 61-30625св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - Приватне підприємство "Вагран",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Вагран" на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2017 року у складі головуючого-судді Галагана О. В. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2017 року у складі суддів: Суровицької Л. В., Авраменко Т. М., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року Приватне підприємство "Вагран" (далі - ПП "Вагран") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом виселення та стягнення заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що є власником кімнат в гуртожитку по АДРЕСА_1 . Відповідачі незаконно, самоправно без будь-яких правових підстав вселилися у кімнату АДРЕСА_1 вказаного будинку та використовують її на власний розсуд, не бажають вносити кошти за користування кімнатою та укладати договір найму. Рішенням засновника ПП "Вагран" від 01 травня 2014 року встановлено плату за користування кімнатами гуртожитку, які перебувають у власності підприємства, а саме за кімнату площею 16, 5 кв. м - 400 грн, за кімнату площею 22,5 кв. м - 500 грн на місяць. Проте відповідачі не визнають право власності підприємства на вказану нерухомість та не сплачують кошти за користування кімнатою, унаслідок чого утворилася заборгованість за період з 01 червня 2014 року по 01 серпня 2016 року в розмірі 10 800 грн.
З урахуванням викладеного, ПП "Вагран" просило усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення відповідачів з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення ті зі звільненням кімнати від їх особистих речей; стягнути з відповідачів заборгованість в розмірі 10 800 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі вселилися в кімнату гуртожитку на законних підставах задовго до набуття позивачем права власності на гуртожиток, а тому відсутні передбачені законом підстави для їх виселення. Позивач не мав права встановлювати розмір плати за користування житлом в односторонньому порядку, без погодження з відповідачами. Крім того, позивачем не надано доказів того, що засновник ПП "Вагран" уповноважений встановлювати плату за користування кімнатою в гуртожитку, оскільки статутом підприємства право здавати в оренду громадянам майно надано саме підприємству, а тому визначений ПП "Вагран" розмір плати не може вважатись обґрунтованим.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПП "Вагран" відхилено, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У жовтні 2017 року ПП "Вагран" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі або передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, щовисновки судів першої та апеляційної інстанцій про правомірне набуття відповідачами права користування житлом у гуртожитку задовго до набуття ПП "Вагран" права власності на нього є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними доказами, такі висновки судів ґрунтуються на припущеннях, що свідчить про їх упередженість. Поза увагою судів залишилися вимоги Положення про гуртожитки, згідно яких відповідачі зобов`язані своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку, розмір плати за яке визначається в договорі найму, відповідно до розрахунку, затвердженого власником, та за житлово-комунальні послуги. Також судами не враховано, що відповідачі не бажають укладати договір оренди, у якому має бути визначено розмір плати за проживання та штучно не отримують проект такого договору, оскільки розуміють, що в такому випадку з них кошти за проживання стягнуті не будуть.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
29 травня 2018 року справу № 404/5262/16-ц за позовом ПП "Вагран" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом виселення та стягнення заборгованості передано до Верховного Суду.
Станом на час розгляду прави Верховним Судом відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ПП "Вагран" на підставі договору купівлі-продажу від 29 листопада 2002 року є власником будинку АДРЕСА_1, який має статус гуртожитку на підставі рішення виконкому Кіровоградської міської ради народних депутатів від 05 квітня 1979 року №365, яким затверджено акт Державної комісії на введення в дію гуртожитку по АДРЕСА_1 (на цей час АДРЕСА_1 ).
ОСОБА_1 разом із сім`єю: дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 вселилися у кімнату гуртожитку на підставі ордеру від 03 жовтня 1988 року № 10, у зв`язку з роботою на підприємстві, якому належав цей гуртожиток, до того, як ПП "Вагран" набуло право власності на вказаний багатоквартирний будинок ( гуртожиток ).
Реєстрація відповідачів у кімнаті АДРЕСА_1 гуртожитку з 04 жовтня 1988 року підтверджується листом Управління державної міграційної служби України в Кіровоградській області від 15 січня 2016 року, а також паспортами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно копії паспорта ОСОБА_3, останній знятий з реєстрації в кімнаті гуртожитку АДРЕСА_1 з 19 січня 2017 року, проживає і зареєстрований за іншою адресою.
Засновником ПП "Вагран" 01 травня 2014 року прийнято рішення про встановлення плати за користування кімнатою в гуртожитку, а саме за кімнату площею 16,5 кв. м - 400 грн., за кімнату площею 22,5 кв. м - 500 грн.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Правовідносини щодо користування жилою площею у гуртожитках врегульовані окремою главою 4 розділу ІІІ ЖК Української РСР.
Відповідно до положень частини другої статті 128 ЖК Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
В статті 129 ЖК Української РСР (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Відповідно до частини третьої статті 116 ЖК Української РСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Самоуправними визнаються дії, що свідчать про заняття житлового приміщення особою, яка усвідомлювала, що права на це вона не мала, або зайняла помешкання після відмови відповідного органу в його наданні. Вселення громадян у житлове приміщення не на підставі ордера, а на підставі іншого адміністративного акту (наприклад, письмового дозволу відповідної посадової особи) або рішення некомпетентного органу і т.д. не є самоуправним вселенням. Якщо особа зайняла житлове приміщення без ордера, але на підставі якогось дозволу, така особа не може вважатися такою, що самоуправно зайняла житлове приміщення.