ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 521/17349/16-ц
провадження № 61-37903св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач ОСОБА_2,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою адвокатом ОСОБА_4 Сергієм Олександровичем, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року, ухвалене у складі судді Сегеди О. М., та постанову апеляційного суду Одеської області від 3 травня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про оспорювання батьківства.
В обґрунтування позову зазначив, що знайомий із ОСОБА_5 близько десяти років; у шлюбі вони не перебували, проте він вважав себе батьком її дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, тому подав відповідні заяви про визнання батьківства до органів реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей про батька до актових записів про їх народження.
Проте у подальшому він дізнався, що біологічним батьком малолітніх дітей ОСОБА_5 є ОСОБА_8, який перебував у шлюбі з іншою жінкою, тому заперечував проти офіційного визнання батьківства.
За таких обставин ОСОБА_1 просив встановити, що він не є біологічним батьком малолітніх ОСОБА_9 і ОСОБА_12, а також виключити з актового запису № 346 від 26 жовтня 2010 року про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та актового запису № 2172 від 14 березня 2012 року про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, відомості про ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця Афганістану, громадянина України, як батька.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року, з урахуванням ухвали цього суду від 19 січня 2017 року про виправлення описки, позов задоволено.
Виключено з актового запису № 346 від 26 жовтня 2010 року про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, вчиненого відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, відомості про батька ОСОБА_10, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Виключено з актового запису № 2172 від 14 березня 2012 року про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, вчиненого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції, відомості про батька ОСОБА_10, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з висновком експерта від 4 листопада 2016 року, складеним за результатами проведення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи, ОСОБА_1 не є біологічним батьком малолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . Також суди дійшов висновку, що їх біологічним батьком є рідний брат позивача ОСОБА_11 .
Не погоджуючись частково із таким рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_3, яка не брала участі у справі, проте вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про її права та обов`язки. Такі твердження обґрунтувала тим, що є дружиною ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Право на спадщину після нього має вона і троє їх дітей, проте брат ОСОБА_8 - ОСОБА_1 - вимагає передати йому спадкове майно, посилаючись на те, що за їх національними традиціями він має першочергове право на спадщину. Вважає, що подання цього позову спрямоване на заволодіння спадковим майном після ОСОБА_8, право на яке матимуть ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у разі доведення його батьківства.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 3 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року змінено і виключено з мотивувальної частини висновки про те, що ОСОБА_8 є батьком дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 . У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення у відповідній частині, апеляційний суд виходив з того, що питання батьківства ОСОБА_8 щодо малолітніх дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не стосується предмета спору у цій справі і висновки суду першої інстанції про встановлення цього факта є помилковими, тому підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення.
З рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року у іншій частині апеляційний суд погодився з підстав його законності та обґрунтованості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У червні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року і постанову апеляційного суду Одеської області від 3 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням процесуального права.
Заявник зазначає, що після ухвалення судом першої інстанції рішення ОСОБА_5, діючи в інтересах своїх дітей, звернулася до неї із позовом про визнання батьківства ОСОБА_8 щодо малолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та про визнання права власності на майно у порядку спадкування. Також ОСОБА_5 на підставі статті 135 СК України подала до органів реєстрації актів цивільного стану заяву про внесення до актових записів про народження дітей відомостей про ОСОБА_8 як про їх батька.
На думку заявника, вказані обставини підтверджують, що ухвалені у цій справі судові рішення стосуються її прав і обов`язків як дружини ОСОБА_8
Вважає, що на момент подання заяви про реєстрацію себе батьком малолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7 достовірно знав про те, що не є їх біологічним батьком, тому відповідно до статті 123 СК України не має права оспорювати своє батьківство, що суди попередніх інстанцій не врахували.
Ухвалою Верховного Суду від 7 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, уродженець Афганістану, тривалий час проживає в Україні і у 2005 році прийнятий до громадянства України та отримав паспорт громадянина України.
З 2006 року ОСОБА_1 проживав однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 народила сина ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - сина ОСОБА_7 .
ОСОБА_1 вважав себе їх батьком, тому подав до органів реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання батьківства для внесення даних про нього як про батька до актових записів про народження дітей.
Відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, їх батьком вказано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України.
З висновку експерта № 106 від 4 листопада 2016 року, складеного за результатами проведення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи, суди встановили, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, народжених ОСОБА_5 .
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.