ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 309/1182/15-ц
провадження № 61-16169св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області, психо-наркологічне відділення Хустської районної лікарні відділу охорони здоров`я Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області,
особа, щодо визнання якої обмежено дієздатною подано заяву, - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 квітня 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Мацунича М. В., Боднар О. В., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання ОСОБА_2 обмежено дієздатною, заінтересовані особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області (далі - орган опіки та піклування ВК Хустської міської ради Закарпатської області), психо-наркологічне відділення Хустської районної лікарні відділу охорони здоров`я Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - психо-наркологічне відділення Хустської районної лікарні ВОЗ Хустської РДА Закарпатської області).
В обґрунтування заяви зазначив, що з 1992 року перебуває у шлюбі із ОСОБА_2, з якою має двох дітей: дочку ОСОБА_3, 1993 року народження, і сина ОСОБА_4, 2002 року народження.
Протягом останнього року дружина стала дивно себе поводити, мали місце факти спалення нею його одягу, особистих речей і документів. Він неодноразово звертався до правоохоронних органів і до суду щодо фактів сімейного насильства з боку дружини, заподіяння йому тілесних ушкоджень, погроз, образ тощо. Такі дії ОСОБА_2 змусили його проживати окремо.
У березні 2015 року дружина без повідомлення виїхала до Російської Федерації, залишивши сина без догляду, що зумовило виникнення у дитини депресії та пригніченого стану.
Заявник вважає, що такі обставини змушують його звернутися із заявою про визнання ОСОБА_2 обмежено дієздатною та призначення його піклувальником, так як має намір зберегти шлюб, буде самостійно піклуватися про сина та забезпечувати дружину лікуванням.
У лютому 2016 року представник ОСОБА_2 — ОСОБА_5 - звернулася до суду із клопотанням про заміну заявника у цій справі на належного, а саме на дочку ОСОБА_2 — ОСОБА_3
Клопотання мотивувала тим, що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 19 серпня 2015 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвано. За таких обставин ОСОБА_1 не може бути заявником у цій справі, оскільки це перечить положенням статті 237 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судами першої і апеляційної інстанцій.
За таких обставин вважає, що заявника - колишнього чоловіка ОСОБА_2 ОСОБА_1 - необхідно замінити на їх дочку ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 29 лютого 2016 року, постановленою у складі судді Волощука О. Я. за участю народних засідателів Ваки А. М. і Рішка В. В., клопотання задоволено.
Замінено заявника у справі про визнання ОСОБА_2 обмежено дієздатною з ОСОБА_1 на ОСОБА_3
Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції виходив із того, що після розірвання шлюбу із ОСОБА_2 ОСОБА_1 не може мати статус заявника у справі про визнання її обмежено дієздатною, тому необхідно замінити його на іншого члена сім`ї - дочку ОСОБА_3 .
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 квітня 2016 року ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 29 лютого 2016 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановляючи таку ухвалу, апеляційний суд виходив із того, що чинним на час постановлення оскаржуваної ухвали цивільним процесуальним законодавством можливість заміни заявника у справі окремого провадження не передбачена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У червні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справіз касаційною скаргою, у якій просила ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 квітня 2016 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права.
ОСОБА_2 зазначає, що заявниками у справі про визнання особи обмежено дієздатною можуть бути лише члени її сім`ї, орган опіки та піклування, або наркологічний чи психіатричний заклад, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.
На думку заявника, суд помилково не врахував висновки, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" № 3 від 28 березня 1972 року, згідно з якими у разі, якщо під час розгляду справи про визнання особи обмежено дієздатною буде встановлено подання відповідної заяви неправомочною особою, суд повинен, не закриваючи провадження у справі, обговорити питання про заміну неналежного заявника належним.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких послався на безпідставність її доводів. Вказав, що цивільне процесуальне законодавство не передбачає можливості заміни заявника у справах, які суд розглядає у порядку окремого провадження, тому суд першої інстанції безпідставно постановив відповідну ухвалу.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У 2018 році справу передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.