ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 616/297/17
провадження № 61-867св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство "Підсереднє",
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_1,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою її представником - адвокатом Мироновим Олегом Анатолійовичем, на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 7 листопада 2017 року, ухвалене у складі судді Нестайка Ю. В., та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 5 грудня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Швецової Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог первісного і зустрічного позовів
У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Підсереднє" (далі - ПАТ "Підсереднє") звернулося з позовом, уточненим у серпні 2017 року, до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, переданою в оренду.
В обґрунтування позову послалося на те, що 1 січня 2007 року між ПАТ "Підсереднє" і ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, зареєстрований 2 вересня 2010 року у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за номером 041068800004.
Відповідно до умов договору відповідач передала позивачу в оренду належну їй на праві власності земельну ділянку площею 5,9345 га, кадастровий номер 6321484200:02:000:0644, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.
У березні 2017 року, незважаючи на чинний договір оренди землі, сторонні особи зі згоди відповідача почали проводити посівні роботи на цій ділянці. Такі неправомірні дії унеможливлюють використання орендованої земельної ділянки площею 5,9345 га, кадастровий номер 6321484200:02:000:0644, за призначенням, у зв`язку з чим ПАТ "Підсереднє", яке у цей період централізовано здійснює на орендованих землях комплекс весняно-польових робіт, зазнало майнових збитків.
Оскільки у добровільному порядку вирішити спірні питання щодо користування земельною ділянкою не вдалося, ПАТ "Підсереднє" просило зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та заборонити їй здійснювати будь-які дії на цій ділянці до припинення дії договору оренди землі від 1 січня 2007 року.
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з зустрічним позовом до ПАТ "Підсереднє" про тлумачення умов договору і визнання зобов`язання припиненим.
В обґрунтування позову послалася на те, що договір оренди землі укладений між нею відповідачем 1 січня 2007 року на десять років; у цей же день вони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки.
Договором передбачено, що орендар набуває право користування земельною ділянкою з дня підписання акта, тобто ПАТ "Підсереднє" фактично розпочало користуватися земельною ділянкою з 1 січня 2007 року.
Позивач вказує, що про несвоєчасну державну реєстрацію договору не знала і вважала, що він діє до 1 січня 2017 року. У травні 2016 року вона повідомила ПАТ "Підсереднє" про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди та у жовтні 2016 року отримала відповідь, у якій зазначено, що договір набув чинності з дня державної реєстрації, тому є чинним до 2 вересня 2020 року.
Договір оренди землі виготовлений відповідачем на підставі Типового договору і його умови викладені у неконкретизованій формі, зокрема, не визначений термін проведення державної реєстрації договору, строк передачі земельної ділянки орендарю і дату закінчення його дії .
Позивач вважає, що, оскільки фактично земельна ділянка передана відповідачу 1 лютого 2017 року, саме з цього дня розпочав перебіг десятирічний строк дії договору і закінчився 31 грудня 2016 року. При підписанні договору оренди земельної ділянки питання щодо його реєстрації та наслідки її непроведення адміністрація товариства не роз`яснила.
За таких обставин ОСОБА_1 просила розтлумачити пункти 8, 20, 29, 31, 35, 41 договору оренди землі від 1 січня 2007 року, укладеного нею з ПАТ "Підсереднє", таким чином, що сторони у цьому договорі не узгодили конкретного строку його дії, а строк виконання зобов`язання орендодавця щодо надання земельних ділянок у користування орендарю та кореспондуюче цьому зобов`язанню право орендаря на володіння та користування орендованою земельною ділянкою визначені тривалістю у 10 років з моменту передачі земельної ділянки орендодавцю згідно з актом приймання-передачі. Також просила визнати свої зобов`язання за вказаним договором припиненими.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 7 листопада 2017 року позов ПАТ "Підсереднє" задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_1 усунути орендареві - ПАТ "Підсереднє" - перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії на земельній ділянці площею 5,9345 га, кадастровий номер 6321484200:02:000:0644, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованій на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, до моменту припинення дії договору оренди землі, укладеного 1 січня 2007 року і зареєстрованого Харківською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 2 вересня 2010 року за номером 041068900004.
ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову про тлумачення умов договору та визнання зобов`язання припиненим відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Підсереднє" 1 600 гривень у відшкодування судових витрат.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі набирає чинності з дня державної реєстрації і саме від цієї дати розпочинає перебіг строк його дії, тому укладений сторонами договір оренди землі від 1 січня 2007 року, державна реєстрація якого проведена 2 вересня 2010 року, діє до 2 вересня 2020 року і дії орендодавця щодо перешкоджання орендарю користуватися земельною ділянкою є неправомірними. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що умови договору мають достатню для усвідомлення сторонами правову визначеність, встановлюють як порядок набрання договором чинності, так і строк його дії, тому правових підстав для тлумачення цих умов немає. Оскільки суд дійшов висновку про те, що договір оренди діє до 2 вересня 2020 року, відсутні правові підстави для задоволення вимог зустрічного позову щодо визнання зобов`язання за цим договором припиненим.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 5 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 7 листопада 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо набрання договором оренди землі чинності з дня державної реєстрації і про відсутність правових підстав для тлумачення його умов та визнання зобов`язання за цим договором припиненим, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 7 листопада 2017 року і ухвалу апеляційного суду Харківської області від 5 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову і відмову у задоволенні зустрічного.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16, не підлягає урахуванню у цій справі, так як її фактичні обставини відрізняються від обставин у справі № 6-2777цс16.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тій обставині, що земельна ділянка передана орендарю не після державної реєстрації правочину, а відразу після укладання договору.
Вважає, що норми законодавства, які пов`язують набрання договором оренди чинності і початок перебігу строку його дії з днем державної реєстрації, який сторони не узгоджують, є свавільним втручанням у правомочності власника і порушенням Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилається на те, що суди безпідставно відмовили у задоволенні зустрічного позову про тлумачення умов договору, оскільки термін "після державної реєстрації" не може вважатися встановленням конкретного строку. Набрання договором чинності після його державної реєстрації без обмеження граничних термінів здійснення такої реєстрації не є чіткою умовою та не дозволяє розумно передбачити подальші правові наслідки, а тому висновки судів про те, що строк дії спірного договору спливає 2 вересня 2020 року, заявник вважає незаконними.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2018 року відкрито провадження у справі.
Позиція інших учасників справи
У лютому 2018 року ПАТ "Підсереднє" подало заперечення на касаційну скаргу, у яких послалося на безпідставність її доводів і просило судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Зазначило про безпідставність тверджень відповідача щодо недобросовісності дій товариства, які полягають у несвоєчасній державній реєстрації договору оренди, оскільки така реєстрація передбачає вчинення ряду дій щодо формування реєстраційної справи на земельну ділянку, що вимагає тривалого часу.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,9345 га, кадастровий номер 6321484200:02:000:0644, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.
1 лютого 2017 року ОСОБА_1 і ПАТ "Підсереднє" уклали договір оренди цієї земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець передала свою земельну ділянку в оренду товариствустроком на 10 років. Цього ж дня сторони визначили межі земельної ділянки на місцевості і підписали акт її приймання-передачі.
У пункті 41 договору оренди землі передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
2 вересня 2010 року зазначений договір зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за номером 041068900004.
Дослідивши наданий начальником відділу у Великобурлуцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області оригінал поземельної книги, суд першої інстанції встановив, що у книзі міститься оригінал договору оренди земельної ділянки від 1 січня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 і ПАТ "Підсереднє", який повністю відповідає наданій позивачем за первісним позовом копії договору.
Оцінивши покази свідка ОСОБА_2, суди встановили, що при укладенні у 2007 році договорів з Відкритим акціонерним товариством "Підсереднє", правонаступником якого є позивач за первісним позовом, питання державної реєстрації цих договорів не обговорювалося. У 2016 році група орендодавців написали листи директору ПАТ "Підсереднє" і попередили про свій намір самостійно обробляти земельні ділянки після закінчення строку дії договорів. У листопаді 2016 року вони отримали відповідь, що строк дії договорів відраховується з моменту їх державної реєстрації, хоча директор ПАТ "Підсереднє" ОСОБА_3, виступаючи перед людьми у селі Сірий Яр весною 2016 року, повідомив, що договори оренди діють до 1 січня 2017 року. Свідок повідомила, що в укладених у 2007 році договорах оренди розмір орендної плати визначено у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а у наданому ПАТ "Підсереднє" примірнику договору зазначено 3%.
З показань свідка ОСОБА_5 суди встановили, що у 2007 році до відділу у Великобурлуцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на реєстрацію надходило багато договорів оренди земельних ділянок. Реєстрували договори у Харківській регіональній філії Державного піжприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", процедура реєстрації затягувалася, інколи на декілька років.