Постанова
Іменем України
23 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 343/2164/15-ц
провадження № 61-16212св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Малотур`янська сільська рада
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2017 року в складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Беркій О. Ю., Максюти І. О.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 і Малотур`янської сільської ради про визнання недійсним рішення сесії Малотур`янської сільської ради Долинського району від 07 травня 2010 року про виділення земельної ділянки ОСОБА_2 і виданого на його підставі державного акта про право власності на землю.
Позов мотивований тим, що рішенням сесії Малотур`янської сільської ради Долинського району від 24 лютого 2002 року позивачу надано земельну ділянку в районі качалки нижче озера розміром 0,15 га під город з правом приватизації. Відповідно до повідомлення виконавчого комітету Малотур`янської сільської ради Долинського району від 22 травня 2008 року № 82 земельна ділянка, яка знаходиться в районі качалки згідно з генпланом, розробленим Малотур`янською сільською радою, затвердженим сесією 25 січня 2008 року, належить до земель індивідуальної житлової забудови. З метою виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вона звернулася до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 . За результатами геодезичних обмірів встановлено, що її земельна ділянка накладається на земельну ділянку ОСОБА_2, яка надана йому рішенням Малотур`янської сільської ради від 07 травня 2010 року. ОСОБА_1 посилається на те, що Малотур`янська сільська рада прийняла рішення про надання ОСОБА_2 земельної ділянки, частина якої з 2002 року перебуває в її користуванні, що перешкоджає їй реалізувати своє право на приватизацію даної земельної ділянки.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Долинського районного суду від 13 лютого 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено, визнано недійсним і скасовано рішення сесії Малотур`янської сільської ради Долинського району від 07 травня 2010 року про виділення земельної ділянки ОСОБА_2, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 271570, виданий на ім`я ОСОБА_2, кадастровий номер земельної ділянки 2622083001:01:001:0623, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 262200001000279 та скасовано його реєстрацію.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Малотур`янської сільської ради від 24 лютого 2002 року було надано земельну ділянку в районі качалки нижче озера ОСОБА_5 розміром 0,15 га з правом приватизації. Рішенням Малотур`янської сільської ради від 07 травня 2010 року № 1155-25/10 ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,1008 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 . Відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 271570 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1008 га на АДРЕСА_2 за кадастровим номером 2622083001:01:001: 0623 . Надана ОСОБА_1 земельна ділянка в районі качалки нижче озера розміром 0,15 га з правом приватизації не була вилучена у позивачки, вона не відмовлялась від права користування даною земельною ділянкою. Рішенням Долинського районного суду від 06 квітня 2016 року визнано недійсним та скасовано рішення Малотур`янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області від 24 лютого 2002 року про надання ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,15 га в районі качалки нижче озера з правом приватизації. Дане рішення набрало законної сили 05 липня 2016 року. У судовому засіданні встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,15 га в районі качалки нижче озера ОСОБА_7 частково перетинається з земельною ділянкою ОСОБА_2, тому є порушення суб`єктивних прав позивачки, оскільки вона фактично здійснюючи користування своєю земельною ділянкою, юридично позбавлена можливості оформити на неї право власності.
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Долинського районного суду від 13 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Малотур`янської сільської ради про визнання недійсним і скасування рішення сесії сільської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, щорішенням Долинського районного суду від 06 квітня 2016 року задоволено позов Малотур`янської сільської ради, визнано недійсним і скасовано рішення Малотур`янської сільської ради від 24 лютого 2002 року про надання ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,15 га в районі качалки нижче озера з правом приватизації. Ухвалюючи зазначене рішення, суд виходив із того, що земельна ділянка надана ОСОБА_1 станом на час прийняття рішення у 2002 році знаходилася за межами населеного пункту с. Мала Тур`я і введена в межі населеного пункту лише у 2007 році, тобто сільська рада перевищила свої повноваження, оскільки розпорядження такими землями належало до компетенції відповідних органів виконавчої влади (районної державної адміністрації). Судом встановлено, що межі земельної ділянки ОСОБА_1 на місцевості не встановлювалися, а саме рішення не містить конкретного місця розташування земельної ділянки, не зазначено її цільового призначення. Судом також встановлено, що дана земельна ділянка за ОСОБА_1 не обліковувалася.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2017 року ОСОБА_1, не погодившись з рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2017 року, подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та залишити у силі рішення суду першої інстанції. Також просила зупинити виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2017 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
21 червня 2017 року ухвалою ВССУ відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2017 року.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
27 березня 2018 року справу № 343/2164/15-ц і матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд вирішив справу з посиланням на рішення Долинського районного суду від 06 квітня 2016 року, яким визнано недійсним і скасовано рішення Малотур`янської сільської ради від 24 лютого 2002 року про надання ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,15 га. Проте на час оскаржуваного рішення сільської ради від 07 травня 2010 року № 1155-25/10 рішення щодо виділення їй земельної ділянки було чинним, а тому оскаржуване рішення є незаконним, оскільки суперечило рішенню сільської ради від 24 лютого 2002 року. Позивач фактично користується тією ділянкою, яка накладається на земельну ділянку ОСОБА_2 . Позивач вважає, що вилучення у неї земельної ділянки могло бути здійснено лише у судовому порядку. ОСОБА_1 вважає, що апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції незаконно, оскільки відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження та не просив його поновити з посиланням на поважні причини пропуску.
Позиції інших учасників
У серпні 2017 року відповідач ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслав до ВССУ заперечення, в яких просив відхилити касаційну скаргу та оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.
Заперечення мотивовані тим, що ним дотримано процедуру отримання земельної ділянки у власність, у тому числі погоджені межі земельної ділянки з власниками суміжних земельних ділянок, до яких позивач не належить, оскільки земельна ділянка, якою користується позивач, не межує з його земельною ділянкою. Судом першої інстанції взято до уваги наданий позивачем план земельної ділянки, на підставі якого зроблено висновок про накладення земельних ділянок позивача та ОСОБА_2 , проте такий план не є допустимим доказом, позивачу в установленому порядку земельна ділянка на місцевості не визначалася, у рішенні 2002 року, на яке посилається позивач, вони не визначені. Крім того, з цього плану вбачається, що з земельною ділянкою позивача межують земельні ділянки за №№ НОМЕР_2 і НОМЕР_3, тоді як ділянка ОСОБА_2 має № 29, що не накладається на земельну ділянку позивача. На плані є незастережені виправлення, виконані від руки, закреслені номера ділянок, внесені нові номера ділянок з метою спотворення обставин справи. Подібні документи мають бути складені в оригіналі відповідною землевпорядною організацією та погодженні з органом місцевого самоврядування та суміжними землекористувачами (власникам). Позивач не надала жодного допустимого доказу, який би підвереджував конкретне місце розташування її земельної ділянки, крім загального посилання на район качалки нижче озера, а отже і того, що її земельна ділянка межує з земельною ділянкою ОСОБА_2 . Суд першої інстанції не взяв до уваги рішення Долинського районного суду від 06 квітня 2016 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав вчасно, оскільки рішення суду першої інстанції було проголошено 13 лютого 2017 року без присутності сторін, повний текст рішення виготовлено 16 лютого 2017 року, 22 лютого 2017 року копія рішення суду першої інстанції була отримана ОСОБА_2, що підтверджується матеріалами справи, апеляційна скарга була подана 27 лютого 2017 року у межах строку на апеляційне оскарження.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.