Постанова
Іменем України
23 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 243/659/18
провадження № 61-44122св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,
треті особи: Словʼянський міський центр зайнятості, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Донецької області від 07 серпня 2018 року у складі колегії суддів:Агєєва О. В., Азевича В. Б., Тимченко О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, треті особи: Слов`янський міський центр зайнятості, ОСОБА_2 , про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що з 01 серпня 2017 року він працював на посаді заступника начальника Слов`янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
27 жовтня 2017 року відповідач письмово попередив його про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступлять в дію з 01 січня 2018 року та про можливе майбутнє вивільнення.
13 грудня 2017 року на засіданні комісії зі скорочення працівників управління та відділень Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, його було повідомлено про те, що займана ним посада відповідно до постанови правління Фонду соціального страхування України від 10 жовтня 2017 року № 50 скорочується з 01 січня 2018 року. Із запропонованою йому посадою заступника начальника відділу профілактики страхових випадків - страхового експерта з охорони праці Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, він не погодився, оскільки його завчасно не було ознайомлено з наказом про скорочення посади, а отримане ним попередження стосувалося змін в роботі відповідно до статті 32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Наказом начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 20 грудня 2017 року № 1305-п його звільнено із займаної посади з 29 грудня 2017 року на підставі пункту 1 статті
40 КЗпП України, із зазначеним наказом він був ознайомлений 29 грудня
2017 року.
Посилаючись на те, що посада, яку він обіймав на день звільнення не була скорочена, фактично відбулася лише зміна назви посади на "заступник начальника відділення - начальник відділу страхових експертів з охорони праці" та, що після зазначеного скорочення загальна чисельності працівників не зменшилася, а збільшилася, ОСОБА_1 просив скасувати наказ начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального України в Донецькій області № 1305-п від 20 грудня 2017 року про його звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, поновити його у Слов`янському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на посаді заступника начальника відділення - начальника відділу страхових експертів з охорони праці, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 грудня 2017 року по день ухвалення рішення суду у справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Словʼянського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано наказ начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального України в Донецькій області № 1305-п від 20 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Словʼянського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 грудня 2017 року по 23 травня 2018 року у розмірі 26 972,14 грн, з яких підлягають утриманню податки і обовʼязкові платежі.
Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь Словʼянського міського центу зайнятості суму виплаченого ОСОБА_1 забезпечення за період з 30 січня 2018 року по 15 травня 2018 року, у розмірі 25 009,02 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Допущене негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відбулося з порушенням положень частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, оскільки позивачу не було запропоновано всі наявні у відповідача у період з 13 грудня 2017 року по
20 грудня 2017 року вакантні посади, зокрема головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку, головного спеціаліста відділу страхових виплат та головного спеціаліста - юрисконсульта сектору юридичної роботи, у той час як запропонована роботодавцем посада заступника начальника відділу профілактики страхових випадків - страхового експерта з охорони праці не може вважатися рівнозначною займаній позивачем посаді і не була передбачена ні штатним розписом, що діяв з 01 серпня 2017 року, ні штатним розписом, що вводився у дію з 01 січня 2018 року. Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що при звільненні позивача у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, було враховано кваліфікацію та продуктивність праці ОСОБА_1, зокрема обставини його тривалого перебування у трудових відносинах з відповідачем (понад 6 років), не урахував відсутність відомостей про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та інші відомості, що характеризують його як активного та професійного спеціаліста, а також не обгрунтував наявності у ОСОБА_2, який займав аналогічну позивачеві посаду у Слов`янському відділені Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, переважного права на залишення на роботі.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 07 серпня 2018 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області задоволено, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що звільнення позивача із займаної посади відбулося з дотриманнями вимог трудового законодавства, а саме пункту 1 статті 40 та КЗпП України, оскільки у попередженні про можливе майбутнє вивільнення відповідачем було запропоновано ОСОБА_1 зайняти посаду вищу від тієї, яку він фактично обіймав на дату звільнення, зокрема посаду заступника начальника відділу профілактики страхових випадків - страхового експерта Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Відмова позивача від запропонованої посади була обумовлена лише його бажанням залишитися працювати у Слов`янському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій областіна посаді аналогічній тій, яку він обіймав. Та обставина, що позивачеві не були запропоновані інші посади, зокрема: головного спеціаліста - бухгалтера, головного спеціаліста у відділі страхових виплат, головного спеціаліста - юрисконсульта, що були вакантними у період з 13 грудня 2017 року по 20 грудня 2017 року, не можуть свідчити про невиконання роботодавцем обов`язку визначеного частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, оскільки у ході судового розгляду позивач зазначив, що він би погодився обійняти посаду лише аналогічну займаній ним, до яких зазначені вище посади не відносилися.
Крім того, після звільнення позивача відповідач 02 лютого 2018 року та
22 лютого 2018 року запропонував йому посади завідувача сектору розслідування нещасних випадків та профзахворювань відділу з профілактики страхових випадків, посаду головного спеціаліста відділу управління за будь-яким статутним напрямком діяльності Фонду, посаду завідувача сектору розслідування нещасних випадків та профзахворювань відділу профілактики страхових випадків, завідувача сектору по роботі зі зверненнями страхувальників та застрахованих осіб відділу страхових виплат та матеріального забезпечення, завідувача сектору телекомунікаційних послуг та мережевого обладнання відділу інформаційних технологій, посаду головного спеціаліста відділу управління за будь-яким статутним напрямком діяльності Фонду.
Ураховуючи наведене, а також відсутність доказів на підтвердження наявності у позивача переважного права на залишення на роботі, апеляційний суд вважав помилковим висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати постанову Апеляційного суду Донецької області від 07 серпня 2018 року та залишити в силі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що висновок апеляційного суду про те, що роботодавцем було повідомлено позивача у строки, визначені частиною першою статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення не відповідає фактичним обставинах справи, оскільки повідомлення відповідача від 27 жовтня 2017 року стосувалося змін в організації виробництва і праці, змін істотних умов праці, які мали вступити у дію з 01 січня 2018 року, зміст вказаного повідомлення не давав підстав для висновку про припинення його трудових правовідносин з роботодавцем з настанням певної календарної дати.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на нерівнозначність запропонованої йому посади заступника начальника відділу профілактики страхових випадків - страхового експерта посаді заступника начальника відділення начальника відділу страхових експертів з охорони праці, що передбачена штатним розписом з 01 січня 2018 року, зважаючи, що відділом є структурний підрозділ Слов`янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та, що йому взагалі не було запропоновано три вакантних посади наявні у відділенні у період з 13 грудня 2017 року по 20 грудня 2017 року і не надання доказів неможливості їх зайняття відповідно до його кваліфікації та спеціалізації.
Суд не перевірив, чи мав ОСОБА_2, який займав аналогічну позивачеві посаду, право на залишення на роботі, оскільки він (позивач) має переважне право на залишення на роботі, як працівник з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
У відзиві на касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області просило відхилити касаційну скаргу, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанцій дійшов правильних висновків про те, що позивача було звільнено з посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з його відмовою від запропонованої йому посади заступника начальника відділу профілактики страхових випадків - страхового експерта з охорони праці Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, що підтверджує вжиття роботодавцем заходів, направлених на реальне працевлаштування позивача. Пропонуючи, на виконання вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України іншу роботу, відповідачем ураховувався рівень освіти та кваліфікації ОСОБА_1, зокрема, що він здобув вищу освіту за спеціальністю "Загально технічні дисципліни та праці", отримав кваліфікацію викладача трудового навчання та загально технічних експертиз, а тому йому не могли бути запропоновані посади головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку, головного спеціаліста відділу страхових виплат та головного спеціаліста - юрисконсульта сектору юридичної роботи, які відповідно до кваліфікаційних вимог потребують наявності спеціальних знань, тоді як запропонована позивачеві посада, що вводилася в штатний розпис Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 01 січня 2018 року, відповідала його кваліфікації.
Крім того, відповідно до статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності та штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а не з більш тривалим стажем роботи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність позивачем переважного права порівняно з ОСОБА_3 на залишення на роботі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
Згідно частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильнезастосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК Українипід час розглядусправи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першоїабо апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не можевстановлювати або (та) вважатидоведеними обставини, що не буливстановлені в рішеннічи відкинуті ним, вирішуватипитання про достовірністьабо недостовірність того чиіншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.