Постанова
Іменем України
23 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 335/4131/18
провадження № 61-13829св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Територіальна громада в особі Запорізької міської ради, ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кузьміна Ольга Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2019 року у складі судді Калюжної В. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2019 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, ОСОБА_2 про тлумачення змісту заповіту.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4, який за життя склав заповіт, за змістом якого зробив таке розпорядження: все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалося, і взагалі все те, що на день його смерті буде йому належати і на що за законом матиме право, заповів свої другій дружині ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначала, що 22 липня 2016 року між нею та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб.
Вважала, що має право на спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4, оскільки на час складання заповіту вони не були одружені та не були родичами.
Вказувала, що на даний момент вона не має змоги вирішити питання спадкування нею за померлим чоловіком, оскільки за змістом заповіту не зрозуміло чи може вона бути спадкоємцем за законом, оскільки заповіт, складений 19 червня 2008 року не може охоплювати її прав як спадкоємця у зв`язку з відсутністю родинних відносин між нею та спадкодавцем станом на 2008 рік.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_4 від 19 червня 2008 року, посвідченого Матвіївською сільською радою Вільнянського району Запорізької області, встановивши, що дійсною волею спадкодавця ОСОБА_4 було позбавлення права на спадкування всіх його родичів станом на 2008 рік і не обмежує її прав на спадкування за законом після смерті чоловіка.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту права не співпадає з тими правами, які вона намагається захистити.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що текст спірного заповіту викладений чіткою і зрозумілою мовою, у ньому немає подвійного змісту та чітко вбачається воля заповідача передати ОСОБА_5 все своє майно. При цьому ОСОБА_2 та всіх інших родичів, які мають право на спадщину за законом, заповідач позбавив права на спадщину.
Крім того районний суд вказав, що позивач фактично наполягає на виході за межі тлумачення змісту правочину та визнання за нею права на спадкування та права власності, що суперечить положенням статті 1233 ЦК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2019 року - без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що районний суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи й ухвалив законне, справедливе та обґрунтоване судове рішення.
Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті та здійснюючи тлумачення заповіту, суд не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.
При цьому апеляційний суд відхилив усі доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1, оскільки вони висновків суду першої інстанції не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку обставинам справи та поданим сторонами доказам.
Вказує, що закон не пов`язує вирішення позовної вимоги щодо тлумачення змісту правочину з вирішенням будь-яких вимог, що пов`язані з наслідками укладеного правочину, тому обраний спосіб захисту порушеного права відповідає характеру спірних правовідносин та не суперечить закону.
Доводи особи, яка подала відзив (заперечення) на касаційну скаргу
У серпні 2019 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кукурудз Р. О. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Зазначає, що фактично позивач ставить питання про вирішення спору про право власності, а не про тлумачення заповіту.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно із частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Положеннями статті 1256 ЦК України визначено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.