ПОСТАНОВА
Іменем України
25 вересня 2019 року
Київ
справа №823/530/15
адміністративне провадження №К/9901/6518/18
Верховний Суд у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 (суддя - Орленко В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015 (головуючий суддя В.В. Кузьменко, судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі №823/530/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" (далі - позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач, контролюючий орган) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 №0003252301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1016763,00грн, в тому числі: 677842,00грн за основним платежем та 338921,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість з огляду на те, що господарські операції з поставки позивачу його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес" нафтопродуктів здійснювались на підставі належних первинних документів, зокрема, договору поставки, податкової накладної, акта приймання-передачі нафтопродуктів, сертифікатів відповідності товару, договорів перевезення вантажів, товарно-транспортними накладними, реєстрами товарно-транспортних накладних, договорами зберігання нафтопродуктів, актами приймання-передачі товару на зберігання, тощо, які дають можливість встановити реальність проведення господарських операцій, чим спростовується висновок податкового органу про порушення позивачем податкової дисципліни. Товариство наголошує, що висновки акту перевірки господарської діяльності позивача не відповідають нормам чинного законодавства, базуються виключно на припущеннях за відсутності належного документального підтвердження безтоварності проведених операцій, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.07.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у зв`язку з тим, що фактичне виконання договірних відносин між позивачем та його контрагентом не підтверджено належними первинними документами обов`язковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку. Суди дійшли висновку, що у розглядуваному випадку мало місце документальне оформлення господарської операції з реалізації нафтопродуктів за відсутності факту її реального здійснення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" звернулося з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015, прийняти нове рішення про задоволення позову.
5. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес" за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на суму 677842,00грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 22.09.2014 №353/23-01-22-04/37106114 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 №0003252301, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1016763,00грн, в тому числі за основним платежем 677842,00грн, за штрафними санкціями 338921,00грн.
Фактичною підставою для проведення вказаних донарахувань став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом господарських операцій з реалізації позивачу його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес" нафтопродуктів, з огляду на те, що такі взаємовідносини не мали товарного характеру та не були спрямовані на настання реальних правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач послався на податкову інформацію отриману відносно контрагента позивача, за результатом аналізу якої контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" фактичної можливості здійснювати такого роду господарську діяльність; за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 факт реального вчинення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес" та контрагентами-покупцями - відсутній. Також, вказуючи на безтоварність проведених операцій між позивачем та його контрагентом відповідач зауважив, що у розглядуваному випадку мало місце документальне оформлення господарської операції з реалізації нафтопродуктів за відсутності факту її реального здійснення. На переконання податкового органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у періоді, в якому проводилася перевірка, між позивачем (Покупець) та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес" (Постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів №ДГ-0107-38 від 01.07.2014, згідно умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар, згідно умов Договору. Згідно пункту 1.2 Договору номенклатура, кількість, ціна Товару та строк поставки визначаються Сторонами у Додаткових угодах до Договору, які є невід`ємною частиною Договору. Згідно з пунктом 4.2 Договору Товар поставляється Покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах: ЕХW- резервуари нафтобаз Публічного акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать останньому на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (1НК0ТЕРМС- 2010).
Відповідно до Додаткової угоди №140731000000082 від 01.07.2014 до Договору №ДГ-0107-38 від 01.07.2014 Постачальник зобов`язується поставити на умовах ЕХW (резервуари нафтобаз Публічного акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать останньому на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а Покупець прийняти до 31.07.2014 наступні види товарів: бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду II класу С код товару зг. з УКТЗЕД 2710124192 в кількості 6,565 т; бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду II класу D код товару зг. з УКТЗЕД 2710124502 в кількості 114,407 т; бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду II класу D код товару зг. з УКТЗЕД 2710124502 в кількості 3,810 т; паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду II код товару зг. з УКТЗЕД 2710194710 в кількості 36,709 т. Згідно з Додатковою угодою загальна вартість Товару складає 4067051,53грн, в тому числі ПДВ 677841,92грн.
Судами також встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл", у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій за вищевказаним договором, було надано копії первинних документів, зокрема, договір поставки нафтопродуктів, додаткова угода до договору, податкова накладна, акт приймання-передачі нафтопродуктів від продавця покупцеві (вказаний акт є зведеним документом та включає весь обсяг нафтопродуктів, які були протягом відповідного періоду поставки (місяця) відвантажені з нафтобаз - Публічного акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт`та перевезені на АЗС позивача.
Як встановлено судами, переміщення товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" до позивача не відбулось, передача прав на товар відбувалась на складах зберігача (Публічного акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт"). Після передачі Товару, останній транспортувався на АЗС Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" силами останнього, на підтвердження чого позивачем надано: договори перевезення вантажів автомобільним транспортом укладені між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант ресурс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс"; товарно-транспортні накладні, згідно яких транспортування нафтопродуктів від складу зберігача до АЗС позивача повністю здійснено у період з ОТ.07.2014 по 10.07.2014, тобто до їх передачі від Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" до позивача, реєстр товарно-транспортних накладних за липень 2014 року.
Судами попередніх інстанцій з метою повного з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення спору, у тому числі щодо руху нафтопродуктів та в контексті перевірки фактичного здійснення спірних операцій, досліджувалися матеріали щодо відносин Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" з нафтобазою, відносини щодо перевезення нафтопродуктів, перевірки їх якості та кількості під час приймання, зберігання, відпуску.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. У доводах касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позову. Зокрема, позивач посилається на правомірність формування ним податкового кредиту за результатом договірних відносин з контрагентом з огляду на те, що належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально вчинених господарських операцій, в повній мірі підтверджується рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та зв`язок поведених операцій з його господарською діяльністю з метою отримання прибутку. На переконання позивача, при дослідженні взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" з його постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес" в липні 2014 року судами не було проаналізовано та взято до уваги те, що документи, які містяться у матеріалах справи, а саме: договір поставки, додаткова угода до нього, акт приймання передачі товару, видаткові накладні, платіжні доручення, документи, що підтверджують бухгалтерський облік надходжень нафтопродуктів та розрахунки за них, документи що доводять факт вивезення нафтопродуктів з місць їх поставки-нафтобаз, докази про доставку нафтопродуктів до АЗС позивача, факт оплати, в сукупності підтверджують відповідні зміни активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес", доводять реальність здійснених господарських операцій та їх відображення в податковому обліку. Позивач вважає, що у розглядуваному випадку у відповідача не було законних підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
8. У свою чергу Державна податкова інспекція у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області у заперечні на касаційну скаргу зазначає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність формування позивачем показників податкового обліку за взаємовідносинами з контрагентом з огляду на безтоварний характер проведених операцій є обґрунтованим. Зокрема, контролюючий орган наголошує, що позивачем на підтвердження фактичного виконання договірних відносин не надано належних доказів прийняття, зберігання та відпуску нафтопродуктів; до перевірки не було надано актів виконаних робіт (наданих послуг), протоколів узгодження цін на зберігання, та документів, що засвідчують факти проведення розрахунків за послуги зберігання товару; не надано доказів перевірки якості та кількості придбаного товару та не доведено змін майнового стану у зв`язку з укладеними правочинами; не надано належних доказів транспортування та страхування придбаних нафтопродуктів; відсутність належних доказів якості придбаного товару; відсутність належного документального підтвердження ведення обліку нафтопродуктів та зміни майнового стану позивача. Відповідач вважає, що судами при постановленні рішень правомірно не взято до уваги формально складені первинні документи, а акцентовано увагу на обставинах, що вказують на удаваність спірних господарських операцій. Податковий орган просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
9. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
9.1. Підпункт 14.1.36 пункт 14.1 статті 14.
Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
9.2. Пункт 198.1 статті 198.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
9.3. Пункт 198.2 статті 198.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
9.4. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
9.5. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
10. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Стаття 1.
10.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
10.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
10.2. Частина друга статті 3.
Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
10.3. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
10.4. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.