ПОСТАНОВА
Іменем України
25 вересня 2019 року
Київ
справа №805/4484/16-а
адміністративне провадження №К/9901/38331/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у складі суддів Геращенка І.В., Арабей Т.Г., Міронової Г.М. у справі №805/4484/16-а за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Дзержинська" про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна,
У С Т А Н О В И В :
У листопаді 2016 року Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - податковий орган, контролюючий орган, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Дзержинська" (далі - Товариство, платник податку, відповідач у справі), в якому просило надати дозвіл на погашення сум податкового боргу Товариства за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі.
25 квітня 2017 року постановою Донецького окружного адміністративного суду позов задоволено в повному обсязі. Надано Головному управлінню ДФС у Донецькій області дозвіл на погашення податкового боргу Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Дзержинська" в сумі 243952,66 грн за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, згідно з актом опису майна від 30 червня 2016 року №54/05-14-17.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався з того, що податковим органом прийнято всіх можливих заходів для вирішення питання погашення податкового боргу платника та виконання прийнятого рішення про стягнення наявного боргу.
26 липня 2017 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що враховуючи, що місцезнаходженням відповідача станом на 14 квітня 2014 року була територія населеного пункту, що розташована на лінії зіткнення, і станом на 1 січня 2017 року відповідач не змінив своє місцезнаходження, то в силу норм пункту 38.2 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення Податкового кодексу України", з 1 січня 2017 року у позивача відсутні правові підстави для застосування відносно відповідача норм статей 87-101 Податкового Кодексу України, зокрема, щодо погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
У листопаді 2016 року позивачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Зазначає, що пункт 38 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення Податкового кодексу України" застосовується до податкових періодів, починаючи з 1 січня 2017 року, тоді як податковий борг відповідача виник до 2017 року.
30 жовтня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 18 серпня 2017 року та справу № 805/4484/16-а витребувано з Донецького окружного адміністративного суду.
21 листопада 2017 року справа № 805/4484/16-а надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
14 березня 2018 року справа № 805/4484/16-а та матеріали касаційного провадження №К/9901/38331/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу податкового органу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги частково.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили.
Публічне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Дзержинська" (код ЄДРПОУ 00176495, 85205, Донецька область, місто Дзержинськ, вулиця Леніна, будинок 11) зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом 09 квітня 2002 року та з 07 жовтня 2014 року як платник податків за неосновним місцем обліку за № 109/10/05-14-18-12-8 перебувало на податковому обліку в Костянтинівській об`єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС в Донецькій області.
Згідно з карткою облікового рахунку станом на 12 квітня 2017 року за відповідачем обліковується податковий борг з орендної плати за землю в розмірі 18439,91 грн, по надходженням від розміщення відходів у розмірі 2085448,57 грн, по надходженням від викидів забруднюючих речовин у розмірі 618,93 грн.
При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Відповідно до пункту 89.3. статті 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Положення наведеного пункту узгоджуються з Розділом ІІ "Опис майна, на яке поширюється право податкової застави" Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів" № 572, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року (далі - Порядок № 572).
З огляду на зазначені норми, 30 червня 2016 року податковим керуючим здійснено опис майна відповідача, який оформлений актом № 54/05-14-17 (далі - Акт опису майна).
Актом опису майна встановлено, що на балансі відповідача знаходиться наступне майно, яке перебуває у податковій заставі: скребковий конвеєр вартістю 178864,27 грн, машина МПА 150 - 37866,22 грн, електродвигун ВАО-315 М315кВт х 1500об - 27222,17 грн, на яке позивач просить надати дозвіл на реалізацію в рахунок погашення податкового боргу.
Відповідно до пункту 89.8 статті 89 Податкового кодексу України позивачем зареєстровано податкову заставу, що підтверджується Витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 статті 95 цього кодексу визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, податкова вимога форми "Ю" № 152-25 від 22 жовтня 2014 року надіслана на адресу відповідача та отримана останнім, що засвідчується відповідним підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відповідно до пункту 95.1 та пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. При цьому, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.