ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2019 року
м. Київ
справа №810/5146/15
касаційне провадження №К/9901/19397/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2015 (суддя Терлецька О.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 (головуючий суддя - Мельничук В.П., судді: Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.) у справі № 810/5146/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Березанська суконна фабрика" до Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування рішення та податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Березанська суконна фабрика" звернулось до адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.05.2015 № 0001632201 у частині збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 598352,38 грн., у тому числі 478681,91 грн. за основним платежем та 119670,47 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 02.12.2015 адміністративний позов задовольнив. При цьому скасував оскаржуваний акт індивідуальної дії в повному обсязі.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.02.2016 постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2015 залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Переяслав-Хмельницька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог Переяслав-Хмельницька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 135.1 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту "б" пункту 17, пункту 21 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на безпідставному відображенні позивачем у складі пільгових операцій обсягів реалізації товарів, які не підпадають під визначення підпункту "б" пункту 17 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також порушенні товариством пункту 21 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів, оскільки вони не спрямовувались платником на створення чи переоснащення матеріально-технічної бази, збільшення обсягу виробництва тощо.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Переяслав-Хмельницькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Березанська суконна фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 28.04.2015 № 66/22-00/32545649.
За її наслідками відповідач дійшов, зокрема, висновку про порушення позивачем вимог пункту 135.1 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту "б" пункту 17, пункту 21 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з безпідставним відображенням у складі пільгових операцій обсягів реалізації товарів, які не підпадають під визначення підпункту "б" пункту 17 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також нецільовим використанням вивільнених від оподаткування коштів.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2015 № 0001632201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 599429,85 грн., у тому числі 479543,88 грн. за основним платежем та 119885,97 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту "б" пункту 17 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняється від оподаткування прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості (група 17 - група 19 КВЕД ДК 009:2005), крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині.
З 01.01.2012 відповідно до наказу Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 набула чинності нова редакція Класифікації видів економічної діяльності (ДК 009:2010), розроблена на заміну Класифікації видів економічної діяльності (ДК 009:2005), до переліку якої включено коди видів економічної діяльності за новою класифікацією та згідно з якою вид діяльності за КВЕД-2005 - 17.4 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу, відповідає виду діяльності за КВЕД-2010 - 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу.
Згідно з Методологічними основами та поясненнями до позицій Класифікації видів економічної діяльності, затвердженими наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396, клас 13.92 включає: виробництво готових виробів з будь-яких текстильних матеріалів, у тому числі із в`язаного або трикотажного полотна: ковдр, у тому числі пледів; постільної, столової, туалетної або кухонної білизни; стьобаних, пухових ковдр, диванних подушок, пуфів, спальних подушок, спальних мішків тощо; виробництво готових меблево-декоративних виробів: штор, фіранок, постільних укривал, чохлів для меблів або устатковання тощо; брезентів, тентів, спорядження для кемпінгів, вітрил, навісів, чохлів для автомобілів, техніки або меблів тощо; прапорів, стягів тощо; ганчірок для видалення пилу, кухонних рушників і подібних виробів, рятувальних жилетів, парашутів тощо. Цей клас також включає: виробництво текстильних частин електроковдр; виробництво гобеленів ручної роботи. Цей клас не включає виробництво текстильних виробів технічного призначення.