ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2019 року
м. Київ
справа №814/653/14
касаційне провадження №К/9901/28361/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 (суддя Устинов І.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 (головуючий суддя - Кравець О.О., судді: Домусчі С.Д., Коваль М.П.) у справі № 814/653/14 за позовом Комунального підприємства "Теплопостачання та водоканалізаційне господарство" до Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Комунальне підприємство "Теплопостачання та водоканалізаційне господарство" звернулось до адміністративного суду з позовом до Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2011 № 0000672301, від 29.11.2011 № 0000632301, від 29.11.2011 № 0000622301.
Справа розглядалась неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 08.04.2014 позов задовольнив.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.06.2016 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 залишив без змін.
Южноукраїнська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступник Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області ДПС) звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2014, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1.11 статті 1, пункту 11.11 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139, підпункту 159.1.5 пункту 159.1 статті 159 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини третьої статті 2, частини четвертої статті 11, частини першої статті 86, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на: невірному застосуванні позивачем норм амортизації за проведені ремонти першої групи основних засобів, які введені в експлуатацію до 01.01.2004; безпідставному збільшенні витрат на суми проведених взаємозаліків у другому кварталі 2011 року, оскільки сума сумнівної заборгованості у справах № 12/178/10 та № 12/179/10 у цей період остаточно судами визначена не була; неправильному відображенні в декларації з податку на прибуток об`єкта оподаткування за 2010 рік, а саме: прибуток, звільнений від оподаткування, відображено в цілому за 2010 рік у сумі 10213105,00 грн., а не в розмірі оподаткованого прибутку за четвертий квартал 2010 року на рівні 10096393,00 грн., а прибуток за дев`ять місяців, який підлягав оподаткуванню в сумі 116712,00 грн. та сплаті до бюджету, не відображено; незаконному коригуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2009 року в сумі 145364,00 грн.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку Комунального підприємства "Теплопостачання та водоканалізаційне господарство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2011, результати якої оформлено актом від 11.11.2011 № 89/23-01/31948866.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 01.07.2004 № 1957-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1.11 статті 1, пункту 11.11 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139, підпункту 159.1.5 пункту 159.1 статті 159 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з: невірним застосуванням норм амортизації за проведені ремонти першої групи основних засобів, які введені в експлуатацію до 01.01.2004; безпідставним збільшенням валових витрат на суми проведених взаємозаліків у другому кварталі 2011 року, оскільки сума сумнівної заборгованості у справах № 12/178/10 та № 12/179/10 у цей період остаточно судами визначена не була; неправильним відображенням у декларації з податку на прибуток об`єкта оподаткування за 2010 рік, а саме: прибуток, звільнений від оподаткування, відображено в цілому за 2010 рік у сумі 10213105,00 грн., а не в розмірі оподаткованого прибутку за четвертий квартал 2010 року на рівні 10096393,00 грн., а прибуток за дев`ять місяців, який підлягав оподаткуванню в сумі 116712,00 грн. та сплаті до бюджету, не відображено; незаконним коригуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2009 року в сумі 145364,00 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки Южноукраїнською об`єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області ДПС 29.11.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000622301, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 68675,00 грн. за основним платежем та 17169,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000632301, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 462564,00 грн. за основним платежем та 115641,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000672301, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 319441,00 грн.
Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 цієї ж статті визначені норми амортизації, встановлені у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.