ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2019 року
м. Київ
справа №459/1599/16-а
касаційне провадження №К/9901/18344/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 (головуючий суддя - Большакова О.О., судді: Глушко І.В., Макарик В.Я.) у справі № 459/1599/16-а за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову від 20.05.2016 № 1625/20900/16 про порушення митних правил, складену стосовно позивача за частиною другою статті 469, статтею 485 Митного кодексу України; звільнити його від відповідальності, передбаченої вказаною постановою; адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною другою статті 469, статтею 485 Митного кодексу України закрити.
Червоноградський міський суд Львівської області постановою від 13.09.2016 позов задовольнив частково. Постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС від 20.05.2016 у справі про порушення митних правил № 1625/20900/16 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 визнав неправомірною та її скасував. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Рішення суду мотивовано порушенням митним органом строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 09.02.2017 постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 13.09.2016 скасував та прийняв нову - про відмову в задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його у касаційному порядку.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017, а постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 13.09.2016 залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: частини першої статті 467, частини другої статті 469, статті 485 Митного кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).
Зокрема, наголошує на порушенні відповідачем строку притягнення його до адміністративної відповідальності.
Крім того, зазначає, що він лише виконував функцію перевізника та, відповідно, не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 469, статтею 485 Митного кодексу України. У спірному випадку, на переконання ОСОБА_1, саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріор Контракт" як покупець ввезеного позивачем товару є відповідальним за проведення митних формальностей, сплату митних платежів та виконання інших митних процедур.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 28.12.2014 через пункт пропуску "Рава-Руська-Хребенне" митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС ввезено на митну територію України за митною декларацією від 28.12.2014 № 205000000/2014/955258 товар, що перебуває під митним контролем, - вантажний автомобіль марки "MERCEDES-BENZ", VIN № НОМЕР_1 , 2010 року випуску.
Цей автомобіль, як вказано в декларації, належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Пріор Контракт".
Відповідно до митної декларації від 28.12.2014 № 205000000/2014/955258 ОСОБА_1 зобов`язався доставити цей товар до Волинської митниці ДФС у термін до 07.01.2015, однак цього не зробив. При цьому жодних документів на підтвердження передачі товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Пріор Контракт" ним також подано не було.
Відповідно до службової записки відділу контролю за переміщенням товарів управління організації митного контролю Львівської митниці ДФС від 15.03.2016 № 533/10/13-70-24-02/48-ЕП митні платежі, що підлягали сплаті при ввезенні на митну територію України автомобіля марки "MERCEDES- BENZ", VIN № НОМЕР_1, станом на дату перетину митного кордону України становили 43776,84 грн.
Наведене послугувало підставою для притягнення ОСОБА_1 згідно з постановою від 20.05.2016 № 1625/20900/16 до відповідальності за порушення митних правил, передбачене частиною другою статті 469, статтею 485 Митного кодексу України, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі триста відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 131330,52 грн.
Відповідно до статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно зі статтею 93 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.
Пунктом 1 частини першої статті 95 Митного кодексу України передбачено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту, зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
При цьому відповідно до частини першої статті 381 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.