ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2019 року
Київ
справа №344/19007/18
адміністративне провадження №К/9901/13380/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Мартинюк Н.М., суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року (головуючий суддя - Шевчук С.М., судді - Кухтей Р.В., Нос С.П.)
у справі № 344/19007/18
за позовом ОСОБА_1
до Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Боберського Р.П.,
за участю особи, яка подавала апеляційну скаргу - Міського голови міста Івано-Франківська,
про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у листопаді 2018 року звернулася з адміністративним позовом до Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Боберського Р.П. (далі - "Державний виконавець"), в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 57317729 від 31 жовтня 2018 року і скасувати цю постанову.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказувала на те, що судове рішення, на виконання якого видавався виконавчий лист, фактично не було виконане, а тому постанову Державного виконавця про закінчення виконавчого провадження вважала протиправною.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області своїм рішенням від 5 березня 2019 року позов задовольнив: визнав протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №57317729 від 31 жовтня 2018 року та скасував цю постанову.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 квітня 2019 року задовольнив апеляційну скаргу Міського голови міста Івано-Франківська, рішення суду першої інстанції скасував, а справу № 344/19007/18 направив на розгляд за встановленою законом підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Ця постанова мотивована тим, що Державний виконавець є неналежним відповідачем у справі, оскільки в силу частини третьої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а не державний виконавець. Так як суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями здійснювати заміну неналежної сторони, то, керуючись частиною першою статті 318 КАС України, вирішив направити справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень)
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 5 березня 2019 року залишити в силі.
Касаційну скаргу мотивує тим, що:
- суд апеляційної інстанції проігнорував положення Закону України "Про виконавче провадження", який, на думку позивача, є спеціальним нормативно-правовим актом у відношенні до КАС України. Вважає, що відповідно до статті 74 вказаного Закону рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, яким у цій справі є Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області;
- Державний виконавець на підставі довіреності діяв від імені та в інтересах Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, що, на думку скаржника, відповідає вимогам статті 287 КАС України.
Інші учасники справи своїм право на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2019 року справу призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 24 вересня 2019 року.
24 вересня 2019 року в судове засідання не прибула жодна зі сторін у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час та місце судового засідання.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на зазначене, Суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
ІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частин першої, четвертої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 2 червня 2016 року № 1403-VIII, систему органів примусового виконання рішень становлять:
1)Міністерство юстиції України;
2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, органами державної виконавчої служби є:
- департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;
- управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;