ПОСТАНОВА
Іменем України
25 вересня 2019 року
Київ
справа №805/4507/16-а
адміністративне провадження №К/9901/44480/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів Васильєвої І.А., Василенко Л.А., Гайдар А.В. у справі № 805/4507/16-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції Украіни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інвестиційна компанія "Старе місто", Товариство з обмеженою відповідальністю "ХК "КИЇВРЕСТАВРАТОР", про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати наказ Міністерства юстиції України від 02.11.2016 № 1456/7 "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_3, від 12.09.2016" та зобов`язати повторно розглянути скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_3, від 12.09.2016 на проведення державним реєстратором незаконних реєстраційних дій.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року скасовано наказ Міністерства юстиції України від 02.11.2016 № 1456/7 "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_3, від 12.09.2016".
Зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_3, від 12.09.2016 на проведення державним реєстратором незаконних реєстраційних дій.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 р. у справі № 805/4507/16-а скасовано, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення виходив з того, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених законом, а саме, не було викладено обставин, якими скаржник обгрунтовує свої вимоги. Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено, що скарга ОСОБА_1 містить обставини, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги. Також заявником вказано на недоречність посилання на судові рішення Донецького окружного адміністративного суду у справах № 805/4504/16-а, 805/4505/16-а, 805/4506/16-а, оскільки зазначених судових проваджень не існувало на момент прийняття оскаржуваного наказу, а тому вони не можуть вплинути на його законність.
Відзиву на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У ході розгляду справи судами встановлено, що представник позивача, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до відповідача зі скаргою від 12.09.2016 на проведення державним реєстратором незаконних реєстраційних дій щодо державної реєстрації змін до установчих документів та зміни відомостей про юридичних осіб.
Представником позивача також подані відповідачу додаток до скарги від 15.09.2016 (зареєстрований 19.09.2016 року) та додаткові пояснення від 27.10.2016.
Відповідач наказом від 02.11.2016 № 1456/7 відмовив в задоволенні скарги у зв`язку з тим, що відсутні викладені обставини, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги посилаючись на частину шосту, пункт 1 частини 8 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1128.
Позивач вважає, що наказ прийнятий відповідачем з порушенням критеріїв правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, дослідивши скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_3 від 12.09.2016, дійшов висновку, що скарга позивача від 12.09.2016 складена у відповідності до приписів ч.5 ст. 34 Закону № 755 та містить викладені обставини, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги та зміст оскаржуваних дій, крім того Міністерство юстиції України як суб`єкт владних повноважень не довело законність наказу від 02.11.2016 № 1456/7.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з тексту висновку комісії від 02 листопада 2016 року то можна встановити, що на виконання вимог п.8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року за № 1128, комісія під час розгляду скарги по суті встановлювала наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги. Так, комісія проводила перевірку спірних реєстраційних дій стосовно ТОВ "ХК Київреставратор", ТОВ "Терен", ТОВ "ФК "Старе місто" та надавала аналіз з урахуванням правової експертизи спірних реєстраційних дій. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 від 12.09.2016 комісією була розглянута по суті та у відповідності до ч.6 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та прийнято мотивоване рішення про відмову в задоволенні скарги.
Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з доводами апелянтів про те, що строк розгляду скарги відповідачем не порушено, як то передбачено вимогами ч. 3 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", оскільки загальний строк розгляду та вирішення скарги не перевищив 45 календарних днів з дня реєстрації в Міністерстві юстиції доповнення до скарги від 19.09.2016.
Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Стаття 2 КАС у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.