ПОСТАНОВА
Іменем України
25 вересня 2019 року
Київ
справа №804/6657/15
адміністративне провадження №К/9901/15017/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року у складі колегії суддів: Юрко І.В., Гімона М.М., Чумака С.Ю. у справі № 804/6657/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної реєстраційної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним рішення Державної реєстраційної служби України (надалі по тексту - відповідач) від 07 листопада 2014 року "Про відмову у реєстрації права власності на ім`я ОСОБА_1 " на одноквартирний будинок АДРЕСА_1 загальною площею 30,17 кв.м. розташований на АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати відповідача зареєструвати на підставі рішення суду на його ім`я одноквартирний будинок АДРЕСА_1 загальною площею 30,17 кв.м .
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 17030284 від 07 листопада 2014 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука А.В.
Зобов`язано відповідача зареєструвати на підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2011 року за ОСОБА_1 право власності на одноквартирний будинок АДРЕСА_1 загальною площею 30,17 кв.м.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі № 804/6657/15 скасовано, ухвалено нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що враховуючи положення Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, на думку позивача, у державного реєстратора, який відмовив у державній реєстрації права власності, не було перешкод для встановлення усіх параметрів, необхідних для реєстрації такого права.
Відзиву на касаційну скаргу відповідачем до суду не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У ході розгляду справи судами встановлено, що рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області за ОСОБА_1 визнано право власності на одноквартирний будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 30,17 м. кв., що розташований на АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили 23 вересня 2011 року.
У вересні 2014 року позивач звернувся до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Криворізького міського управління юстиції про реєстрацію права власності на вказаний будинок.
Відповідно до картки прийому заяви №16972895 заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) зареєстрована у базі даних 05.11.2014.
Разом із заявою були подані документи, а саме: квитанції, копія паспорта, копія ідентифікаційного коду, технічний паспорт на будинок, копія рішення суду.
Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчук А.В. своїм рішенням №17030284 від 07.11.2014 відмовив позивачу у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_1 .
Підставою для відмови зазначено: Документ, що підтверджує право власності (рішення суду) та технічний паспорт містять суперечності, які не узгоджуються між собою щодо відомостей, які визначені п. 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141, а саме щодо площі будинку. Так, відповідно до рішення суду загальна площа будинку складає 30,17 кв.м, при цьому згідно технічного паспорту загальна площа 50,5 кв.м, житлова 30,1 кв.м.
Крім того, як зазначено в рішенні відповідача, відповідно до рішення суду за заявником визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно (гараж - 2005 року складова частина будинку), яке не прийнято в експлуатацію (згідно відмітки в технічному паспорті та переліку поданих документів). Згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, у разі, коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію.
Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законом порядку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень суду, що набрали законної сили. Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що законодавчо встановлених підстав для відмови позивачу у задоволенні його заяви про реєстрацію права власності на одноквартирний будинок відповідач не мав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення, про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірне рішення державного реєстратора прийнято у відповідності до вимог ст.19 Конституції України, тобто на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначається Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" 01.07.2004 № 1952-IV (далі по тексту - Закон № 1952) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (далі по тексту - Порядок № 868).