ПОСТАНОВА
Іменем України
17 вересня 2019 року
Київ
справа №815/459/14
адміністративне провадження №К/9901/2874/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянувши касаційну скаргу розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ренійському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Придунайський" до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Придунайський" подало до суду позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ренійському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 31.12.2013 № 534/15 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 10 %, що становить 29000,29 грн, та від 31.12.2013 № 535/15 15 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 %, що становить 51453,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що податковим законодавством не передбачено застосування до платників спеціального режиму оподаткування штрафних санкцій за порушення термінів перерахування сум податку на додану вартість на спеціальний рахунок в установі банку.
Одеський окружний адміністративний постановою від 07.02.2014 адміністративний позов задовольнив, скасував податкові повідомлення-рішення від 31.12.2013 № 535/15 та № 534/15. Стягнув з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ПАТ "Придунайський" судовий збір в сумі 182,70 грн.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.06.2014 залишив без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2014.
ДПІ у Ренійському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди порушили норми матеріального та процесуального права: підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, статей 7, 9, 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08.09.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 13.09.2019 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на так
Суди попередніх інстанцій установили, що контролюючий орган провів камеральну перевірку позивача щодо несвоєчасності надання копій платіжних доручень за спеціальними деклараціями за квітень 2012 року, за вересень 2012 року, за листопад 2012 року, за грудень 2012 року та щодо порушення термінів сплати податкових зобов`язань за такими деклараціями за листопад, грудень 2012 року, квітень, травень, серпень, вересень 2013 року, за результатами якої склав акт від 12.12.2013 року № 315/15-413357.
На підставі акта перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 31.12.2013 № 534/15 про застосування до позивача відповідно до підпункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 10 %, що становить 29000,29 грн, та від 31.12.2013 № 535/15 15 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 %, що становить 51453,00 грн.
Підставою для застосування штрафних санкцій слугували висновки контролюючого органу про несвоєчасне перерахування позивачем на виконання вимог передбаченого у пункті 209.2 статті 209 Податкового кодексу України податкового зобов`язання з податку на додану вартість на спеціальний рахунок. Контролюючий орган виходить з того, що підприємство за деякі з періодів своєчасно перераховувало податкові зобов`язання, але несвоєчасно надало копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість, а за деякі з періодів зарахувало податок на додану вартість на спеціальний рахунок з порушенням строку.
Згідно з пунктом 209.2 статті 209 ПКУ згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 11, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.
Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов`язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.